Счастливчик - это из анекдота.
Пропала собака. Особые приметы: сломана челюсть, оторвано правое ухо, сломаны задние лапы ... и откликается на кличку "Счастливчик".

Так же и у меня с ГАЙцами.
Сталкивался с ними пару раз.
В первом случае при оформлении ДТП взяли у опонента 400 баксов и указали отсувствие перекрестка и отсувствие обгона.
Доказывал невиновность водителя (управляла супруга) целый год. И доказал, но после проведения судебной экспертизы. Хотя ГАЙцы до сих пор не хотят признавать наличие перехрестка, отсувствие одностороннего движения... Оформление ДТП поводил впервые, но все фиксировал на фотоапарат, в том числе и обвинениеГАЙцем моей жены в правонарушении. Кстати, тот крендель - вначале по словам ГАЙцев был ни вчем не виновен, но после опротестования протокола на его составили тоже протокол за нарушение 3 пунктов ПДД.

Далі на рідній мові, бо переписку з п...ми (можливо - правоохоронцями) я вів рідною мовою.
Підкажіть як можна наказати “Гоп-стопників”, які вже так набридли своїм свавіллям?
Можливо у когось існує можливість висвітлити на телебаченні або в пресі проблему, із якою я зіткнувся, і це хоч у якійсь мірі зможе сприяти припиненню перевищення повноважень посадовими особами ДАІ, бо самотужки сил боротися із, на мою думку, підкупними (адже я маю право на свою думку і на це існують усі підстави та докази) працівниками прокуратури та слідчими МВС України, вже не вистачає.
Допоможіть будь-ласка.

Випадок який трапився зі мною.
Стандартна ситуація: їду із сім'єю на власному автомобілі, нікого не чіпаю. Водії автомобілів, які рухалися у зустрічному мені напрямку почали блимати мені дальнім світлом. Я лише впевнився у тому, що не перевищую швидкість і продовжив рух свого автомобіля далі (зі швидкістю 75 км/год – поза населеним пунктом, де дозволяється рухатися із швидкістю 90 км/год).
Майже через хвилину-дві, коли я рухався по 67 км автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ у напрямку Борисполя (поза населеним пунктом) я помітив “хазяїнів дороги”, які рухалися на патрульному автомобілі у зустрічному мені напрямку.
Коли відстань між моїм та патрульним автомобілем була близько 400 метрів, на патрульному автомобілі спалахнув проблисковий червоний ліхтар і водій патрульного автомобіля додатково виставив у вікно жезл, вказуючи на мій автомобіль (автомобілі, які рухалися попереду мого ДАІшників не цікавили - це були дорогі іномарки).
Зупинили мне інспектори ДПС Переяслав-Хмельницького взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області (але про це я дізнався пізніше – інспектор, який підійшов до мого автомобіля не представився). При цьому патрульний автомобіль інспекторі ДАІ зупинили не позаду мого автомобіля, а на протилежному узбіччі і вимкнули проблисковий червоний ліхтар, щоб інші автомобілі могли проїжджати.
Мене було звинувачено у перевищенні швидкості (114 км/год, яку нібито зафіксували на прибор вимірювання швидкості БЕРКУТ).
Звісна реакція: я заперечив висунуті проти мене хибні звинувачення і попросив надати докази – причетність виміряної швидкості, до мого автомобіля, про яку ДАІшники стверджували але так мені і не показали.
Доказів мені не надали, про те – почали складати відносно мене протокол про адмінправопорушення. Ознайомлюючись зі змістом протоколу, оскільки мені не було доведено моїх прав та обов’язків, я почав зазначати, що до мене не доведено вимог статей законів України про які зазначається у протоколі. А через те, що ДАІшником не було взято до уваги мої заперечення та пояснення, я зазначив про додаток до протоколу, який я бажав додати – пояснення та заперечення до звинувачень.
Звісно ГАІшники розлютилися, що я не поставив свого підпису у якості порушника та зазначив про не доведення до мене моїх прав…
Зупинили свідка, щоб він підтвердив, що я не хочу підписуватися – він їх коректно “послав …”, лише через те, що у його присутності мені було відмовлено ДАІшником у залученні моїх пояснень до протоколу.
ДАІшники дочекалися коли буде проїжджати хтось із їхніх знайомих, зупинили свого приятеля (хоча автомобілів проїхало чимало) і по товариському попросили розписатися його у протоколі.
Знаючи до чого це може призвести, я попросив ДАІшників зупинити ще декілька автомобілів, щоб можливо було залучити декілька свідків. Мені відмовили і тому я сам зупинив першого ж автомобіля.
Пояснень моєї дружини до уваги не приймали, моїх заперечень залучати до протоколу не хотіли, тому відмовили мені давати аркуш паперу, а водію, якого я зупинив, взагалі наказали щоб він їхав далі і не заважав їм робити їхню справу.
Коли приятель ДАІшників та водій, якого я зупинив (він поспішав до аеропорту) поїхали, я зателефонував на телефон довіри, який було зазначено на патрульному автомобілі та пояснив ситуацію, яка трапилася… Реакція нульова. Навіть не збиралися фіксувати телефонний дзвінок, на чому я наполягав.
У процесі з’ясування обставин, пошуків аркушу паперу, у якому мені відмовили, тощо, я був змушений іти до свого автомобіля.
…, коли я переходив дорогу від патрульного автомобіля до свого, мене окликнув інспектор ДАІ і почав ставити задачі надати йому страховий поліс … В той час, коли я розвертався щоб продовжити свій рух (я стояв на роздільній осьовій) на мене було скоєно наїзд проїжджаючим повз автомобілем.
Пізніше, заступником начальника ГУ МВС України у Київській області було визнано, що ДТП сталася саме у ході оформлення адміністративних матеріалів відносно мене (мається письмова відповідь, яка підписана заступником начальника ГУ МВС України у Київській області, а виконавцем відповіді зазначено начальника УДАІ ГУ МВС України у Київській області).
…Втратив свідомість (біля скроні рвана рана)…
Замість того щоб сповістити про ДТП швидку допомогу та черговий відділ міліції, ГАІшники почали рятувати свої ділянки тіла нижче спини – комусь телефонували по мобільним телефонам…(до речі, черговим Переяслав-Хмельницького взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області того дня стояв родич ДАІшника, який зупинив мій автомобіль).
Лише на зауваження свідка ДТП, який рухався на своєму автомобілі позаду автомобіля, скоївшого на мене наїзд, ДАІшники почали імітувати виконання своїх службових обов’язків у разі виникнення ДТП, хоча у наданні першої медичної допомоги та наданні аптечки відмовили так же як і відмовили у сприянні по доставці мене до лікарні…
Дружині віддали всі документи, які я надав ДАІшникам після зупинки мого автомобіля, а мене відвезли до лікарні – зашивати.
Дружина залишилася оформлювати ДТП… і якби не мій дзвінок на телефон довіри, також не уникнути б підробки з боку правоохоронців – зазначили на схемі ДТП лише той патрульний автомобіль, який прибув на оформлення, і знаходився позаду мого автомобіля (і запевняли, що напевне моя дружина щось путає, до тих пір поки не підтвердилося самими ж ДАІшниками, що дійсно я дзвонив на телефон довіри та зазначав державний номер автомобіля, прізвища та нагрудні номери ДАІшників)… та все одно спеціально зазначили інший кілометр автомобільної дороги – для того, щоб відокремити у різні справи зупинку мого автомобіля та ДТП. Вийшло так, що зупинили мене на 67 км, а коли мене збив автомобіль то опинився я вже на 66 км (відстань до кілометрового покажчика близько 420 метрів).
Протокол я оскаржив ще як знаходився на стаціонарному лікуванні, та як з’ясувалося в нього дописали, що нібито додаток, який я хотів долучити – це постанова, але на іншу людину (прізвище схоже на моє, ім’я та по батькові ті ж самі). Інших доказів перевищення мною швидкості немає.
Протокол, складений відносно мене та постанову, яку дописали після скоєння ДТП у протокол, керівництво УДАІ ГУ МВС України в Київській області скасовують після мого оскарження протоколу через те, що ДАІшники не пред’явили службове посвідчення на мою вимогу, порушили мої права та права свідків під час складання протоколу – не взяли до уваги пояснень моїх та свідків. За ці діяння їм навіть догани оголошено наказом самісінького начальника ГУ МВС України в Київській області (але аж через близько як п’ять місяців після моїх запитів).
У кожній відповіді керівництво МВС України та Прокуратури Київської області з подачі керівництва ГУ МВС України в Київській області та УДАІ ГУ МВС України в Київській області продовжують звинувачувати мене у перевищенні швидкості та подальшому порушенні мною ПДР, коли я переходив дорогу. При цьому, жодного слова про порушення вимог законів України, керівних документів та службовий підлог з боку своїх підопічних ДАІшників.
Навіть у останній відповіді, яка надійшла від обласної прокуратури, зазначено, що мене зупинили о 17.53 (час майже реальний), а далі по тексту зазначають що я перевищив швидкість о 22.30 (але в той час мене везли до медичного закладу в Києві). А доказами скоєння мною правопорушення – є покази приладу вимірювання швидкості, яких у матеріалах розгляду моїх звернень в ДДАІ МВС України немає (до того ж, керівництво прокуратури Київської області проігнорувало моє звернення щодо ознайомлення мене із матеріалами перевірок по моїм зверненням та надати мені докази причетності мого автомобіля до нібито виміряної швидкості, про яку стверджує мій тезка – заступник прокурора РИЧКА). Також доказами перевищення мною швидкості, зі слів заступника прокурора Київської області, є – протокол проадмінправопорушення серії АГ 776990, який складено відносно іншої людини, що зі слів ДАІшників того ж дня але о 22.30 або ж 22.40 (у різних документах зазначено різний час) на тому ж самому 67 км порушив ПДР – перевищив швидкість.
А хіба дозволяється зупиняти автомобілі на неосвітлених ділянках автомобільної дороги (в 22.40, це якщо зупиняли того водія)?
Можливо хтось запитає де та у чому логіка. Відповідь одна: якщо спочатку керівництвом свавільників було сказано, що вони, ДАІшники, “білі та пухнасті”, не порушували вимог чинного законодавства та керівних документів МВС України (хоча, як я вже зазначав, за відмову в пред’явлені службового посвідчення, відмову у написанні пояснень водія, якого притягували до адмінвідповідальності та відмову у наданні пояснень та свідчень свідків їм оголошено догани) то потім, хоч і з’ясовуються дійсні порушення вимог законів України ДАІшниками, ні керівництво МВС України ні керівництво прокуратури Київської області не хоче надавати правдиві відповіді та визнавати те, що півроку назад вони стверджували протилежне.
Ще цікавий момент існує у зазначеному випадку. Протокол, який виписано на іншу людину (не побоюся сказати, що просто виписаний навіть без присутності цієї людини) і який зазначено доказами у порушені мною швидкісного режиму, мені жодна посадова особа не надала, не ознайомили мене із ним. А головне, що керував порушник автомобілем, який оформлений на іншу особу, а власниця автомобіля із Черкас надала свої пояснення у міжрайонній прокуратурі м. Переяслав-Хмельницького. З її пояснень відомо, що ніхто не керує її автомобілем окрім її сина і того дня – 21.06.09 її автомобіль не рухався по автомобільній дорозі Бориспіль – Дніпропетровськ (тим більше о 22.30 біля м. Переяслав-Хмельницький).
Але дізнавачі, заступник та помічник міжрайонної прокуратури м. Переяслав-Хмельницького цього та багато інших питань не хочуть помічати. Вони не бажають приймати до уваги пояснення свідків ДТП, про яких зазначаю я та які дійсно приймали учать у локалізації ДТП, не примають до уваги пояснень моєї дружини та навіть не читають пояснень водія, який скоїв на мене наїзд.
Водієм, що скоїв на мене наїзд, у своїх поясненнях зазначено, що перед наїздом на мене швидкість керуємого ним автомобіля була 20 км/год. Мене (пішохода) він помітив завчасно – за 15-10 метрів до його автомобіля, як зазначено у його поясненнях, коли я нібито почав перебігати дорогу, і тому він застосував екстрене гальмування.
Відсутність гальмівного шляху автомобіля Hyundai Tucson після екстреного гальмування дізнавачі в усному спілкуванні пояснюють наявністю системи АBS та маленькою швидкістю автомобіля. Але гальмівного шляху немає через відсутність екстреного гальмування взагалі: при русі автомобіля із швидкістю 20 км/год його гальмівний шлях під час екстреного гальмування до повної зупинки автомобіля складає відстань меншу ніж 5 метрів, а пішохода водій К….. О.В., як це зазначає він сам у своїх поясненнях, помітив за 15-10 метрів.
У разі скоєння ДТП, у відповідності до вимог п.п. 2.10 а), 2.10 б), 2.10 в) ПДР України, водій повинен залишити транспортний засіб на місці скоєння ДТП та ні у якому разі не прибирати транспортний засіб з місця ДТП.
Але водій К… О.В., “здійснивши екстрене гальмування”, прибрав свій автомобіль з місця ДТП (на відстань понад 17 метрів від місця зіткнення) та, “здійснивши екстрене гальмування”, він не зупинив свій автомобіль, побачивши перед собою перешкоду, на що жоден із ДАІшників ніяк не відреагували, та навпаки, у подальшому замовчували зазначену інформацію, що у відповідності до чинного законодавства трактується як службовий підлог.
Лише на підставі вигаданих показів інспекторів Заболотного А.С. та Сулими В.І., не довівши моєї провини та причетності мого автомобіля до швидкості, про яку вони стверджують, відносно мене було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АГ 776991 від 21.06.09 за нібито здійснене правопорушення. Додатком до вищезазначеного протоколу було зазначено не докази правопорушення, не покази свідків, як того вимагає закон, а, всупереч статті 258 КУпАП, постанову серії АІ № 181359 (це в той час коли розгляду справи не було).
Постанова серії АІ № 181359 від 21.06.09 винесена відносно громадянина НАМОЧЕНКА Олега Івановича, який 21.06.09 о 22.30 здійснив адміністративне правопорушення (перевищив дозволену швидкість більше ніж на 20 км/год).
Усі посадові особи, які проводили перевірки та розслідування, у матеріалах справи зазначають, що інспектор Заболотній А.С. нібито виміряв швидкість руху мого автомобіля технічним приладом вимірювання швидкості “Беркут”, навіть зазначають його заводський номер.
Де інспектори Заболотній А.С. та Сулима В.І. взяли прилад вимірювання швидкості “Беркут” і на якій підставі ним користувалися у “додатковому наряді” ніхто не хоче помічати. У книзі видачі та отримання технічних приладів вимірювання швидкості особам, які заступають в наряд, взагалі був відсутній запис про отримання 21.06.09 інспекторами Заболотним А.С. або Сулимою В.І. приладу, про який вони та їхнє пряме та безпосереднє керівництво зазначають як у адміністративних матеріалах так і у матеріалах перевірок. Але пізніше з’ясовується, що запис з’являється під останнім рядком у аркуші, де зазвичай ніхто не робить записів на попередніх аркушах книги.
За інформацією керівництва інспекторів ДАІ Заболотного А.С. та Сулими В.І., їх призначено у додатковий наряд лише з тієї причини, що у неділю, а саме у вечірній час, дуже насичений рух транспортних засобів на проміжку автомобільної дороги де сталася ДТП. Та всупереч моїх пояснень, пояснень свідків та дійсності, інспектори ДАІ Заболотній А.С. та Сулима В.І. запевняють, що на момент зупинки мого автомобіля у полі їхнього зору інших автомобілів на проїжджій частині а/д не було, хоча я рухався у потоці транспортних засобів і автомобілі рухалися попереду, позаду і у зустрічному напрямку мого а/м.
Жодним із дізнавачів під час розгляду матеріалів щодо скоєння ДТП не розглядається причинно-слідчий зв'язок моєї появи, як пішохода, на проїзній частині автомобільної дороги поза населеним пунктом і пояснюють вони це тим, що зазначена інформація ні в якій мірі не відноситься до матеріалів справи – їх не турбують обставини, що змусили мене з’явитися посередині проїжджої частини, тим більше – поза населеним пунктом.
Обставини: де зобов’язані були зупинити ДАІшники патрульний автомобіль після зупинки мого автомобіля, якими мали бути дії ДАІшників під час притягнення мене до адміністративної відповідальності, як могла бути виписана (саме так зазначив інспектор ДАІ Заболотній А.С. у своєму рапорті) постанова на мене без розгляду матеріалів справи тощо посадові особи як МВС України так і прокуратури Київської області взагалі не приймають до уваги.
У шляховому листі патрульного автомобіля ВАЗ-2107, на якому нібито знаходилися у додатковому наряді інспектори ДАІ Заболотній А.С. та Сулима В.І. зазначено, що 21.06.09 автомобіль проїхав всього 60 (шістдесят) кілометрів, а для того щоб інспекторам ДАІ Заболотному А.С. та Сулимі В.І. якимось чином (у той час як вони знаходилися біля міського відділу міліції Переяслав-Хмельницького) доїхати ще раз до 67 км і повернутися назад знадобилося б проїхати значно більшу відстань (до того ж, з 16-ої до 18-ої години патрульний автомобіль вже курсував у патрульному режимі). А мої зауваження стосовно цих фактів ігноруються посадовими особами МВС України та прокуратури Київської області адже це службовий підлог, а їм за це, напевне, проплатили.
Вимірювач швидкості руху, про який зазначили прапорщик міліції Сулима В.І. та старшина міліції Заболотній А.С. у протоколі про адміністративне правопорушення АГ 776991 від 21.06.09, не надав ніяких документальних підтверджень вимірювання швидкості мого автомобіля: роздруківку, що вказує виміряну швидкість мого автомобіля, його державний номер, поточний час тощо. Тобто, все це могло бути заміром швидкості руху інших транспортних засобів. Дані прибору (якщо дійсно проводилося вимірювання) можуть свідчити лише про те, що в зоні його застосування деякий невиявлений об’єкт рухався з ймовірно виміряною ним швидкістю як у попутному так і в протилежному напрямку (в зону дії прибору попадає також смуга зустрічного руху, відносно руху мого автомобіля), але відсутня доказова база моєї вини. Відповідно, звинувачення мені в здійсненні правопорушення пред’явлено голослівно і бездоказано, так як маються неусуваючі сумніви у його здійсненні.
Враховуючи той факт, що прапорщик міліції Сулими В.І. та старшина міліції Заболотній А.С. звинуватили мене та у порушені нами ПДР України та зазначили додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії АГ 776991 від 21.06.09 постанову серії АІ № 181359, прошу залучити до матеріалів перевірки (розслідувань) рапорти прапорщика міліції Сулими В.І. та старшини міліції Заболотного А.С. щодо обставини скоєних порушень ПДР протягом їхнього чергування 21.06.09, які фігурують у протоколі про адміністративне правопорушення серії АГ 776991 від 21.06.09 та постанові серії АІ № 181359.
МОЖЛИВО хтось знає Намоченка Олега Івановича, 06.12.1982 року народження, допоможіть мені його відшукати, для того щоб довести, що ці п...ацан...и, у яких навіть на машинах блакитні номери брешуть і спробувати хоча б наказати їх як слідує.

помню кино есть 70-х годов -"О Счастливчик".
по фабуле ничего не скажу,много текста.