ресурса для дележа все меньше, желающих откусить больше

да в любом случае, чтобы разорвать порочный круг законотворча влада-виконавча влада - судова система - законотворча влада нужна некая внешняя сила. И мне , положа руку на сердце, насрать, будет ли она работать в правовом поле или нет. По хорошему, ВСЕ эти прокуроры должны были висеть на столбах еще в начале 2014. А если рассуждать с точки зрения "ми маємо дотримуватися закону, бо ми Європейська держава", то логичным выводом будет: Якунович - наш президент!

Я думаю что грызня между бандюками не разорвет порочный круг. Как с этими гаишниками - вроде поменяли людей, но постепенно это все вырождается к тому что было. Кардинально нужно чтобы кроме президента и депутатов были выборными верховные судьи. Тогда третья ветка власти станет независимой от остальной (точнее более независимой чем сейчас) и будет зависеть от мнения людей.

Аналогия с гаишниками несколько неуместна: новым полицейским не ставилось задачей и не раздавалось полномочий бороться со старыми гаишниками. Хотя в плане "шо то гівно, шо то гівно" - тут я с Вами согласен.
На мой взгляд, пока что рановато называть НАБУ бандюками. Я не уверен, что это не произойдет со временем. но пока что - рановато, имхо.

А что поменялось ? Судьи и дальше принимают незаконные решения со словами в такой стране мы живем. Жаль что процесс не фиксировал так бы ржача было бы куча.
Пока вот такие типажи не уйдут в стране ничего не поменяется.

достаточно почитать биографию главы НАБУ...

вроде биография получше выглядит чем у кузьминых и ко. что не так?

отец главного борца с коррупцией - чиновник с многолетним стажем.
Сейчас он отвечает за дороги в родной Компанеевке. Родитель радуется за сына и говорит, что для него это стало сюрпризом.

"Он мне говорил, что документы подал, но особо не советовался. Тут, как вам правильно сказать… Я уже больше ему доверяю, с ним советуюсь, чем он со мной. Он у меня очень принципиальный, ответственно к работе относится", - утверждает руководитель Компанеевского райавтодора Сергей Сытник.

В семье Сытников отметили не только Артема Сергеевича. Его двоюродный брат 34-летний Александр Маслюков с 2010 года глава Компанеевского сельсовета. Они погодки, вместе росли, дружат и сейчас. Двое детей Артема Сытника проводят лето у родителей в селе. По словам брата, глава Бюро счастлив в браке - со своей супругой Анной они давно женаты, старшему сыну уже 10 лет. Познакомились в Академии на третьем курсе, а на четвертом поженились.

Будущий глава Бюро в юности любил рыбалку, а вот к машинам был равнодушен. Хорошо учился и закончил школу с золотой медалью. Особенно налегал на историю, правоведение и физкультуру - другими словами, на те предметы, которые нужны для поступления в юридическую академию. Учился он в Харьковской академии им. Ярослава Мудрого, которую тоже окончил с отличием.

"Юристом хотел стать с десятого класса. А он, знаете, какой человек - ого! Если цель ставит, то обязательно добивается. Вот он своего и добился - поступил без денег, руку на сердце кладу. Несколько таких случаев на моем пути было, и вот он такой", - говорит брат главы НАБ.

В Артема, единственного ребенка в семье, родители-педагоги с детства вкладывали все самое лучшее - не жалели ни денег, ни усилий, чтобы вывести в люди. Вывели в прокуратуру, в которой он проработал несколько лет. По своей "официальной версии", Артем Сытник ушел на адвокатские хлеба, когда тогдашний генпрокурор Виктор Пшонка начал расставлять всюду своих людей.

"Вы же знаете, какая тогда была власть и что требовали. Но он принципиальный был и так жить не хотел. Он лучше рассчитается и уйдет", - уверял брат Сытника.

Но уже на следующий день после назначения директора Бюро начали выплывать неприятные подробности о его прошлом. Из них следует, что он бы мог и потерпеть, и пожить так, как того требует система. Но только в своей команде.



Оказалось, что Артем Сытник успел поработать с несколькими людьми, для определения которых лучше всего подходит слово "одиозные". Еще в 2009 году тогдашний нардеп Владимир Стретович впервые обвинил Сытника в причастности к незаконным схемам. Стретович утверждал тогда, что новый глава Бюро тесно связан с экс-прокурором Киевской области Александром Гардецким.

"Его Гардецкий перетянул из Кировограда. В Киевской области Гардецкий бесчинствовал как хотел. Про Сытника ничего не знаю. Знаю только, что он молчал. А теперь он неожиданно стал принципиальным борцом с коррупцией. Ну, посмотрим на дела его. Хотя тогда никто из Киевской прокуратуры ни разу голоса не подал. А там такие дела были! И убийство прокурора Таращанского района, и громадные взятки в Васильковском районе. Мы, как парламентарии, проблему озвучили. Но система, гнилая по своей сути, своих не наказывает", - говорит экс-нардеп Владимир Стретович.

Подтверждает слова Стретовича и кадровая статистика - Артема Сытника перевели в Киевскую область через месяц после перевода старого патрона Гардецкого.

"Одно время, еще в Кировограде, он был подчиненным Владимира Бабенко. Это тот самый прокурор Киевской области, который отпустил убийцу Виталия Лозинского. Все они из Кировограда, как и сам Сытник. Теперь Бабенко в розыске. Но проблема не в прошлом, а в нынешнем - он адвокат Бабенко. По работе в прокуратуре Сытник отлично знал, кто такой Бабенко, но принял решение стать его защитником. Но он не указал это в автобиографии, не указал и в интервью на собеседовании. Хотя там спрашивали о том, какими делами занимается"

До останнього часу працював керуючим партнером в об'єднанні «Юридичні гарантії» та юристом у фірмі «Компас».
Між іншим, партнером в «Юридичних гарантії» є колишній перший заступник генпрокурора, прокурор Київської області до 2007 р. Юрій Гайсинський.
Як відомо, донька Гайсинського Оксана є дружиною міського голови Харкова Геннадія Кернеса.

Найєм: Атака на НАБУ – це війна
Минаюча еліта бореться за вкрадений status quo.
Про це у Facebook пише український народний депутат від БПП Мустафа Найєм.

«Якщо я правильно все розумію, Генеральна прокуратура та СБУ готують ряд кримінальних проваджень щодо працівників Антикорупційного бюро, в тому числі з середньої керівної ланки.
Зокрема, найближчим часом готується підозра керівництву підрозділу детективів.
Атака буде по всіх фронтах – звинувачення у протиправній діяльності, публічна дискредитація, саботаж, повне призупинення створення Антикорупційного суду.

І все це після майже після тижневого мовчання генерального прокурора у відповідь на викрадення двох працівників НАБУ, яких більше десяти годин незаконно утримували в приміщенні департаменту ГПУ на вул. Петлюри, 7/9 і намагаючись шляхом тортур вибити з заручників необхідні свідчення.

Я щиро сподіваюся, що затіявші цей маразм розуміють, що роблять і який може бути результат.
НАБУ – єдиний правоохоронний орган в країні, у керівництва якого немає політичних зобов’язань.
Він був створений всупереч волі політиків, і тепер вони цинічно і відкрито роблять все, щоб він не заробив.

Це війна. Але не проти корупції та беззаконня. Це війна минаючої еліти за вкрадений status quo. Судячи з усього, нам нікуди не дітися від вуличної демократії

Почнемо з початку: все що відбулося і буде відбуватися, в плані протистояння двох структур – вигідно Президенту і відбувається з його волі. Зрозуміло що, не публічної.

Йому вигідне протистояння прокурорських та НАБУ. Адже у війні один проти одного, ніхто із них не піде проти Президента та його оточення. Всі сили забиратиме війна проти конкурентів, за лояльність першої особи та присутність в медійному полі. Президент надто захопився кучмівським стилем управління, коли будь-якій значущій силі, що може загрожувати інтересам Банкової, створюється ворожа сила, з якою їй доводиться воювати.

Так було із Прем'єром Яценюком, в якого з'явився антипод у вигляді одеського губернатора, так відбувається із НАБУ.

Доречі, Президенту не потрібен сильний і популярний Луценко. В силу того, що Президентські вибори ніхто не відміняв, а суспільний запит на борця із корупцією в рази вищий за запит на власника фабрики у Росії та посіпаки корупційних схем. Тому про однозначність поведінки Порошенка говорити не доводиться, він намагається тонко грати у мудрого арбітра, який знаходиться над "схваткою".

Президенту потрібна боротьба із корупцією – гучна і безрезультатна. Адже він не відмовляється від іміджу проєвропейського політика, але від олігархічних апетитів та корупційних потоків відмовитись теж не готовий. Тому і отримуємо гібридну боротьбу із корупцією та ії практичну імітацію.

Вже історично ГПУ зжилося із монополію на справедливість та право на обслуговування Президента, через що справедливість почала коштувати надто дорого, у фінансовому сенсі. Хоча клас найбагатших та найкорумпованіших це повністю влаштовувало. Адже створювався бар'єр на виключні послуги прокуратури та доступ до них.

З іншоі сторони, така вертикаль не влаштовує закордонних партнерів, населення та підростаючий клас нових політиків. Які до речі, намагаються перевести боротьбу ГПУ та НАБУ у виключно політичне русло. Що логічно піднімає рівень суспільної нетерпимості та допоможе відстояти права НАБУ на існування. З іншої сторони, НАБУ не має бути представником одного із класів чи будь-якої із політичних сил, якими б ідеальними вони не здавались. Адже головна ідея – об'єктивність, незалежно від прізвищ.

Практично, наразі виходить так, що розкол відбувається у Києві, в межах політичної тусовки/політичного класу. З однієї сторони ті, для кого зрозуміла та прийнятна Прокуратура. Адже вони нею користувались роками, назвемо це умовним "старим поколінням". З іншої, так звана "молода генерація", яка в НАБУ бачить можливості для свого політичного росту, в силу зміни еліт. Через що і готова його відстоювати.

Є і третя сторона – населення. Яке половини з того, що відбувається, не те що не розуміє, а більш того, усіх ставить в один ряд. Адже спочатку країна радіє гучним врученням підозр обох органів, а потім розчаровується, коли корупціонери виходять на свободу або тікають закордон на своїх приватних літаках, давши відкат комусь на верхах. І більша чи менша активність прихильників залежить виключно від вибірки по віку, місцю проживання та каналах отримання інформації.

У населення проста і дуже зрозуміла позиція: не важлива назва органу, важливий результат. Причому боротьба із корупцією не є його фінальним вираженням. Фінальний результат такої боротьби – гідний рівень життя більшості громадян, а посадка корупціонерів – це всього лиш інструмент. На жаль, ці прості істини надто часто забуваються учасниками забігу.

НАБУ проходить етап становлення і буде теж очищено і покращено, ну як мінімум частині персонажів на відео, там точно не місце. Через що, агенції не потрібно закриватись у собі, а теж бути готовою до самоочищення та змін. Так само, як вони пропонують старим елітам. В той же час, їх реально варто підтримати та захистити від прокуратури, яка у спайці із СБУ, олігархами та класом корупціонерів, намагаються звести нанівець всю антикорупційну війну, звівши її до регульованого, договорнякового процесу.


ГПУ швидше за все втрачає свою монополію, але і здаватись без бою теж не збирається. Адже окрім політичних інтересів верхівки, там працює цілий клас, який був вихований радянською системою та був зкорумпований олігархами. Не всі працівники відомства, а окремий клас, який легко впізнати по авто, нерухомості та любові до золота. Вони звикли до шалених потоків та лакшері життя. І віддавати все у руки "молодої порослі" із НАБУ ну аж ніяк не хочуть, до яких у них не тільки класова, але й чисто людська неприязнь та відмінність світоглядів.

В сучасній світовій історії останніх років є кейси, де новостворені органи типу нашого НАБУ, отримавши незалежність та суспільну підтримку, чистили парламент від корупції та заводили справи на Президентів. А є приклади, де прокуратура та військові генерали грають власну скрипку. Який із сценарів заготовлений Україні, залежить виключно від Нас із Вами.

После волны возмущений о том, что работник департамента ГПУ по расследованию особо важных дел в сфере экономики ездит на недешевом внедорожнике Audi Q7, который по документам принадлежит 85-летней бабушке правоохранителя, автомобиль якобы угнали.
В ночь на сегодня Дмитрий Сус написал в полицию заявление об угоне авто стоимостью от 35 до 40 тысяч долларов.

По данным журналиста Дениса Бигуса, сообщение в полицию поступило в 03:50 сегодня ночью. При этом в заявлении работник ГПУ назвался безработным.



В документах также сказано, что машиной "завладели с насилием, опасным для жизни и здоровья потерпевшего".

я, если честно, потерял во времени тот волшебный момент, когда Рост обнаружил в прокуратуре ангелов, которых стоит защищать. Тех самых честных работников, которые только спят и видят, а как бы побороть преступность в Украине, особенно в высших эшелонах власти и среди работников правоохранительных структур.
Оспадя, как по мне, так жаль, что не пристрелили никого. Пару дохлых прокуроров эту страну уж точно хуже не сделали бы, в контексте дотримання норм законодавства.