Текущее время: 28 мар 2024, 19:51

Часовой пояс: UTC + 2 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 249 ]  На страницу Пред.  1 ... 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 ... 17  След.
Автор Сообщение
СообщениеДобавлено: 11 июн 2012, 16:48 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 07 мар 2011, 10:03
Сообщений: 4756
Авто: пешеход
Город: Харьков
http://roadcontrol.org.ua/node/1498

Згідно з абзацом третім пункту двадцять першого статті 11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.

За правилами підпункту 20.2. Інструкції затвердженої наказом МВС від 27 березня 2009 року N 111 забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в судовому засіданні не надано доказів правомірності застосування відеокамери, на яку був здійснений запис маневру позивача. Таким чином, інспектор ДАІ вийшов за межі своїх повноважень, встановлених законом, з чого випливає, що такий запис на відеокамеру не може братись до уваги як доказ у цій справі.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/11137505

_________________
www.youtube.com/user/PORUAN21

Сообщение, не относящиеся к теме
http://roadcontrol-kharkov.blogspot.com/


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 11 июн 2012, 19:37 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
фрагмент днища з нанесенням ідентифікаційного номеру кузова автомобіля викликав сумніви у дійсності номеру кузова.

штрафплощадка ....

Отже, до повноважень органів Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ належали затримання і тимчасове зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках транспортних засобів, які розшукується правоохоронними органами у зв'язку з крадіжкою чи угоном.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/24461587?Liga=True
_______________________________________________

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23920624?Liga=True РУБЕЖ отрицательное


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 17 июн 2012, 18:26 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 17 авг 2011, 18:08
Сообщений: 3900
Авто: .
Город: Киев
Може оффтоп, але не втримався, щоб не запостити.

Яскравий приклад дебілізму податкової при складанні протоколів про адміністративні правопорушення.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22331950

_________________
Как говорит наш дорогой шеф, если человек идиот, то это надолго.

При обращении в суд нужно понимать, что судебная система не способна обеспечить объективное рассмотрение дела и что, как минимум, на уровне апелляции материалы дела даже не будут открыты.


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 26 июн 2012, 19:34 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
Зобов'язати Управління ДАІ УМВС України в Хмельницькій області публічно вибачитись перед ОСОБА_1 у засобах масової інформації, завчасно повідомивши його про дату та назву засобу масової інформації, в якому будуть опубліковані публічні вибачення.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24839365
______________________________________

2. Визнати протиправними та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» та наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України»дії заступника начальника Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Федосова Юрія Олеговича при розгляді звернення громадянина ОСОБА_1 в частині надання недостовірної письмової відповіді в листі від 26.10.2010 р. № 10/Т-2743 про результати розгляду
інформаційного запиту від 13.07.2010 р.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24715811
________________________________________

В порушення зазначеної норми, без проведення перевірки та не на підставі акту перевірки, старшим державтоінспектором ВДАІ Балтського району М.А.Кривим складено припис від 07.06.2011 року №43, яким, крім іншого, пропонувалося ПП «Анчер»не проводити перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду, якщо немає можливості застосувати метод стендових випробувань, та зазначено строк виконання цього припису 01.07.2011 року (а.с.6, 35).

Також судом встановлено, що національний стандарт України ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», який став підставою для складання спірного припису, наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 року №630 вводився в дію лише з 01.07.2011 року (а.с.14), тобто на момент складання спірного припису не діяв, що фактично виключало наявність будь-яких порушень позивачем вимог цього стандарту на момент складання спірного припису.

Таким чином, в судовому засіданні було безперечно встановлено, що вказаний припис від 07.06.2011 року №43 був складений з порушенням вимог зазначеного Порядку, і тому дії відповідача щодо складання спірного припису і сам припис від 07.06.2011 року №43 не можуть вважатися законними.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24695160
_______________________________________


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 26 июн 2012, 20:44 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
new CASE OF KULISH v. UKRAINE
35093/07 | Judgment (Merits and Just Satisfaction) | Court (Fifth Section) | 21/06/2012

new AFFAIRE KULISH c. UKRAINE
35093/07 | Arrêt (au principal et satisfaction équitable) | Cour (Cinquième Section) | 21/06/2012

http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/Pages/search.aspx#




у кого получится выдернуть это решение по ссылке ?


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 26 июн 2012, 21:53 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 26 янв 2010, 18:01
Сообщений: 10498
kam писал(а):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/24839365

в мене не відкривається..

_________________
ДАЙвінг(Гайвінг)-вид інтелектуально –фізичного спорту;боротьба- основною ціллю якої є відстоювання прав і свобод громадян,які порушуються неродовими, та корумпованими працівниками Державтоінспекції .


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 27 июн 2012, 14:33 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
пішохід писал(а):
kam писал(а):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/24839365

в мене не відкривається..


ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


20 червня 2012 р. № 2а-4342/12/1370


Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря - Козьміна А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Хмельницькій області, третьої особи ІДПС Війтівецького взводу ДПС прапорщика міліції Лисого Олега Петровича про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання до вчинення дій, -


ВСТАНОВИВ:


Позивач звернувся в Бродівський районний суд Львівської області з адміністративним позовом до ВДАІ УМВС України у Хмельницькій області, третьої особи інспектора ДПС Війтівського взводу ДПС прапорщика міліції Лисого Олега Петровича, в якому просить суд:

- зобов'язати УДАІ УМВС України у Хмельницький області вибачитися за протиправні дії свого підлеглого прапорщика Лисого О.П.;

- вибачення слідуючого змісту: «УДАІ УМВС України у Хмельницький області, приносить свої публічні вибачення водію ОСОБА_1, за вчинені відносного нього протиправні дії прапорщиком Лисим О.П.»опублікувати в газеті «Експрес»;

- про дату опублікованого вибачення в газеті «Експрес»повідомити позивача заздалегідь;

- зобов'язати УДАІ УМВС України у Хмельницькій області притягнути до дисциплінарної відповідальності прапорщика Лисого О.П. згідно ЗУ «Про дисциплінарний статус ОВС»та наказу №77 МВС.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 07.05.2012 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ УМВС України у Хмельницькій області, третьої особи інспектора ДПС Війтівського взводу ДПС прапорщика міліції Лисого Олега Петровича про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання до вчинення певних дій передано до Львівського окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю. Пояснив, що 18.04.2011 року він звернувся до відповідача заявою, у якій просив притягнути до дисциплінарної відповідальності прапорщика міліції Лисого О.П. та у відповідності до вимог Закону України «Про міліцію»публічно вибачитись, шляхом опублікування в газеті «Експрес»публічного вибачення. Проте, відповідачем за наслідком розгляду заяви відмовлено у задоволення поставлених у ній питань. Вважає такі дії відповідача протиправними, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи. На адресу суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника. В матеріалах справи наявне заперечення на позов, згідно яких зазначає, що за наслідком звернення позивача з заявою, проведено службове розслідування, проте прапорщик міліції Лисий О.П. не підлягає дисциплінарному стягненню, оскільки закінчився законодавчо встановлений термін притягнення до дисциплінарної відповідальності. Щодо вимог про публічне вибачення в засобах масової інформації зазначає, що оскільки постанова Бродівського районного суду Львівської області від 14.02.2011 року по справі № 538/11/1370 не містить вимоги про таке публічне вибачення, тому вважає правомірною відмову щодо даного питання.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 71 та ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи завершувався без участі відповідача та третьої особи за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Бродівського районного суду Львівської області від 14.02.2011 року по адміністративній справі № 2а-538/2011 р. за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора ДПС Війтівецького ДАІ при ВДАІ ГУМВСУ у Хмельницькій області Лисого Олега Петровича про визнання його дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення позов задоволено, визнано дії інспектора протиправними, а постанову № 146426 від 29.06.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді 500 грн. штрафу скасовано, провадження у справі про адміністративні правопорушення закрито.

18.04.2011 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до УДАІ УМВС України в Хмельницькій області про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора ДПС Лисого О.П. та з вимогою про публічне вибачення через засоби масової інформації.

Листом від 16.05.2011 року № 5/С-402 відповідачем відмовлено у задоволенні заяви.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію»міліція в Україні є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Діяльність міліції відповідно до ст.3 Закону №565 будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Згідно ст.5 Закону України «Про міліцію»міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини, в тому числі провокації з боку особи порушника, або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії статі, політичних та інших переконань.

Стаття 25 Закону України «Про міліцію»регулює правовідносини, що стосуються дій міліції при порушенні прав і законних інтересів громадянина.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про міліцію»працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Працівник міліції, який виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Дії працівника міліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до органів внутрішніх справ, суду або прокурору. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що у зв'язку з незаконним притягненням інспектором ДПС Війтівецького взводу ДПС прапорщиком міліції Лисим О.П. до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 були порушенні права та законні інтереси останнього. Такі дії інспектора підтверджуються постановою Бродівського районного суду Львівської області від 14.02.2011 року, що набрала законної сили.

Наслідком порушення прав і законних інтересів громадянина є відновлення прав громадян, компенсація завданої шкоди та встановлений законом обов'язок міліції - публічно вибачитися на вимогу громадянина.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про міліцію»міліція несе відповідальність за вжиття заходів, необхідних для виправлення порушень прав громадян, що відбулися через дії її працівників.

Суд зазначає, що публічне вибачення, яке вимагав від відповідача позивач -є обов'язком органів міліції, який покладено на міністерство внутрішніх справ та його підрозділи Законом України «Про міліцію».

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач при розгляді та вирішенні заяви позивача в частині оголошення йому публічних вибачень діяв протиправно.

Також суд зазначає, що згідно Закону України «Про міліцію»такий не визначає обов'язок опублікування публічного вибачення за змістом і у виданні, який вимагає громадянин, права якого підлягають захисту.

Щодо вимоги про зобов'язання УДАІ УМВС України у Хмельницькій області притягнути до дисциплінарної відповідальності прапорщика Лисого О.П. згідно Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»та наказу №77 МВС України суд зазначає наступне.

Як вбачається з листа відповідача від 16.05.2011 року № 5/С-402 за допущене порушення норм адміністративного законодавства, Інструкції з оформлення працівниками ДАІ матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 року № 77, інспектор УДАІ Лисий О.П. заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але у зв'язку з закінченням терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності він не підлягає дисциплінарному стягненню.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що при відмові у задоволенні заяви в частині притягнення інспектора до дисциплінарного стягнення, відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», оскільки минув законодавчо встановлений строк притягнення до дисциплінарного стягнення.

Згідно із статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, сплачені як судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -


ПОСТАНОВИВ:


Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління ДАІ УМВС України в Хмельницькій області щодо оголошення публічного вибачення ОСОБА_1 за неправомірні дії інспектора ДПС Війтівецького взводу ДПС прапорщика міліції Лисого Олега Петровича.

Зобов'язати Управління ДАІ УМВС України в Хмельницькій області публічно вибачитись перед ОСОБА_1 у засобах масової інформації, завчасно повідомивши його про дату та назву засобу масової інформації, в якому будуть опубліковані публічні вибачення.


В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, сплачені як судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2012 року.


Суддя Журомська М.В.


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 27 июн 2012, 18:52 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 17 авг 2011, 18:08
Сообщений: 3900
Авто: .
Город: Киев
kam писал(а):
new CASE OF KULISH v. UKRAINE
35093/07 | Judgment (Merits and Just Satisfaction) | Court (Fifth Section) | 21/06/2012

new AFFAIRE KULISH c. UKRAINE
35093/07 | Arrêt (au principal et satisfaction équitable) | Cour (Cinquième Section) | 21/06/2012

http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/Pages/search.aspx#




у кого получится выдернуть это решение по ссылке ?
А для чого його видьоргувать? Скоро на сайті зРади в українському перекладі з*явиться.
Сообщение, не относящиеся к теме
FIFTH SECTION






CASE OF KULISH v. UKRAINE

(Application no. 35093/07)








JUDGMENT




STRASBOURG

21 June 2012


This judgment will become final in the circumstances set out in Article 44 § 2 of the Convention. It may be subject to editorial revision.

In the case of Kulish v. Ukraine,
The European Court of Human Rights (Fifth Section), sitting as a Chamber composed of:
Dean Spielmann, President,
Elisabet Fura,
Boštjan M. Zupančič,
Ann Power-Forde,
Ganna Yudkivska,
Angelika Nußberger,
André Potocki, judges,
and Claudia Westerdiek, Section Registrar,
Having deliberated in private on 22 May 2012,
Delivers the following judgment, which was adopted on that date:
PROCEDURE

1. The case originated in an application (no. 35093/07) against Ukraine lodged with the Court under Article 34 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (“the Convention”) by a Ukrainian national, Mr Sergey Nikolayevich Kulish (“the applicant”), on 18 July 2007.
2. The applicant was represented by Mr A.A. Kristenko, a lawyer practising in Kharkiv. The Ukrainian Government (“the Government”) were represented by their Agent, Mrs V. Lutkovska, from the Ministry of Justice.
3. The applicant alleged that he had been ill-treated by the police and that his allegation had not been properly investigated.
4. On 28 April 2011 the application was communicated to the Government. It was also decided to rule on the admissibility and merits of the application at the same time (Article 29 § 1).
THE FACTS

I. THE CIRCUMSTANCES OF THE CASE

5. The applicant was born in 1947 and lives in Kharkiv.
A. The applicant’s alleged ill-treatment by the police

1. The applicant’s version of the events of 6 December 2004

6. On 6 December 2004 the applicant met with Ms Ch., who tried to bribe him. When the applicant refused to take the bribe, Ms Ch. threw a package of money into his car and retreated. Following this, strangers in plain clothes (who later turned out to be police officers) got into the applicant’s car and without any introduction started wrenching his arms behind his back. One of the officers sat behind the applicant and started strangling him. Two others punched the applicant in the lower back. Then the applicant was handcuffed. One of the officers stretched the applicant out, hooked his finger in the applicant’s mouth and started pulling on his cheek. In acute pain, the applicant bit the officer’s finger. The officer concerned punched the applicant four times in the head, while another officer punched the applicant in the jaw. Then they pulled the applicant out of his car, threw him to the ground and started kicking him in the kidney area. This scene was witnessed by the applicant’s wife.
7. The police officers placed the applicant in the car with his cuffed hands between his legs and his head on the seat of the car. The officer who had been bitten by the applicant covered the applicant’s head with the hood of his jacket and sat on it. The applicant started suffocating and lost consciousness.
8. The applicant was then taken to Kharkiv Regional Police Department, where the investigator explained to him that he had been arrested for taking a bribe. The investigator suggested to the applicant that they might “come to an agreement” and ignored his complaints of violence on the part of the police officers. The applicant also complained of an acute headache and dizziness during the questioning, which lasted for five hours. Then the applicant was taken to the prosecutor’s office, where the prosecutors questioned him about the events of that day. Following this, the applicant was released under a written undertaking not to abscond.
2. The Government’s version of the events of 6 December 2004

9. On 6 December 2004 the applicant was apprehended by the police in the street and taken to the Kharkiv Regional Police Station for questioning on suspicion of swindling and instigation to bribery. The same day the applicant gave a written obligation not to abscond.
B. Investigation into the applicant’s allegations of ill-treatment

10. At about 11.30 p.m. on the same day the applicant complained to Dzerzhinsky District Police Department of having been ill-treated by police officers during his arrest. He received a hospital referral for a medical examination. The police also questioned two eyewitnesses and one testifying witness, who had been present at the time of the applicant’s arrest.
11. On 7 December 2004 the applicant underwent a medical examination. According to the certificate of Kharkiv Emergency Hospital No. 4 of 9 December 2004, the applicant’s injuries included the following: closed head trauma, bruises, brain injury, and soft tissue injuries to the chest and lower back. These injuries were classified as being of “medium severity”.
12. On 8 December 2004 criminal proceedings were instituted against the applicant for swindling and instigation to bribery. These proceedings were terminated on 22 June 2006 for lack of proof.
13. On 9 December 2004 the applicant lodged a complaint with the Kharkiv Regional Prosecutor’s Office against the police officers who had ill-treated him.
14. Between 9 and 31 December 2004 the applicant underwent in-patient treatment and between 1 and 10 January he also received out-patient treatment for his injuries.
15. On 10 December 2004 the Kharkiv Regional Prosecutor’s Office received the applicant’s above-mentioned complaint.
16. On 15 December 2004 the Kharkiv City Prosecutor’s Office received the complaint.
17. On 24 December 2004 the Kharkiv City Prosecutor’s Office refused to institute criminal proceedings for lack of corpus delicti in the actions of the police officers. The decision mentioned that three police officers, who had arrested the applicant, had been questioned and had testified that during the arrest the applicant had behaved violently, shouted at them and then fallen on the ground where he had started hitting himself against the ground in an attempt to cause himself bodily injuries. It further indicated that there were testimonies of other witnesses to the incident. It lastly mentioned that the applicant was in hospital, but that this could be considered an attempt to avoid liability for the crime he had committed.
18. On 5 January 2005 the Kharkiv Regional Office for Forensic and Medical Examination drew up an expert opinion on the applicant’s injuries. The opinion noted that the injuries had been caused by hard objects and could have been caused in the circumstances described by the applicant.
19. On 31 January 2005, upon a complaint by the applicant, the Kharkiv Regional Prosecutor’s Office quashed the decision of 24 December 2004 on the ground that the applicant’s allegations had not been verified in full. It referred the case to the Kharkiv City Prosecutor’s Office for further inquiries.
20. On 3 February 2005 the Kharkiv City Prosecutor’s Office received the applicant’s criminal complaint, together with a copy of the expert opinion of 5 January 2005.
21. On 26 April 2005 the Kharkiv City Prosecutor’s Office refused to institute criminal proceedings against the police officers for lack of corpus delicti in their actions. The reasoning of the decision was similar to that of 24 December 2004.
22. On 6 May 2005 the Kharkiv City Prosecutor’s Office instituted criminal proceedings in connection with the infliction of bodily harm of medium severity on the applicant.
23. On 4 June 2005 the criminal proceedings were transferred to the Kharkiv Dzerzhinsky District Police Department, which had territorial jurisdiction. The police investigator questioned the applicant, his wife and son and the police officers who had arrested the applicant. According to the Government, the investigator held confrontations between the applicant and the police officers. According to the applicant, the confrontations were ordered but not conducted.
24. On 5 June 2005 the Kharkiv Regional Office for Forensic and Medical Examination drew up an expert opinion classifying the applicant’s injuries as being of medium severity.
25. According to the Government, on 18 January 2006 the investigator conducted an on-site reconstruction of events with the applicant’s participation. According to the applicant, he did not participate in the reconstruction.
26. On 19 August 2006 the criminal proceedings were suspended due to the failure to establish a perpetrator.
27. On 26 September 2006, upon a complaint by the applicant, the Kharkiv Regional Prosecutor’s Office quashed the decision of 19 August 2006 and remitted the case to the District Police Department for further investigation.
28. On 8 October 2006 the criminal proceedings were resumed. The investigator conducted an on-site reconstruction of events with all those involved in the incident. The investigator also seized all the medical documentation concerning the applicant’s treatment after the accident.
29. On 4 November 2006 the investigator ordered a comprehensive medical report to be drawn up by the Kharkiv Regional Office for Forensic and Medical Examination.
30. On 19 December 2006 the case was referred to the Central Office for Forensic and Medical Examination, as the Kharkiv Regional Office could not provide comprehensive answers to the investigator’s questions and the applicant had expressed a lack of confidence in the specialists of the Kharkiv Regional Office.
31. On 10 July 2007, at the applicant’s request, the case was transferred to the Poltava Regional Office for Forensic and Medical Examination, as the waiting time for an expert examination in the Central Office exceeded two years.
32. On 1 April 2011 the Central Office for Forensic and Medical Examination issued its opinion, in which it concluded that the applicant had only sustained some of the injuries indicated in the previous report and that those injuries should be classified as minor bodily injuries, which could have been inflicted under the circumstances described by the applicant or by himself. As to the other injuries, the experts questioned them as having been diagnosed on the basis of subjective factors not confirmed by objective information.
33. On 29 August 2011 the investigator terminated the criminal proceedings for lack of proof of a crime. The decision mentioned for the first time the testimonies of the applicant’s wife and son, who had confirmed his version of events. The investigator further mentioned that, in the light of the forensic expert opinion of 1 April 2011, the applicant’s injuries should be classified as minor and therefore the criminal proceedings concerning infliction of injuries of medium severity on the applicant should be terminated.
34. The applicant challenged that decision before the prosecutor and the court.
35. On 30 August 2011 the Kharkiv Dzerzhinsky District Prosecutor’s Office quashed the decision of 29 August 2011 on the ground that it had been premature and the investigator had not taken all the actions necessary for a comprehensive investigation of the circumstances of the case. It also gave a number of instructions to the police investigator.
36. On 9 September 2011 the Kharkiv Regional Prosecutor’s Office decided to change the jurisdiction in the case and transfer it for further investigation from the police to the prosecution service. The case was accordingly handed over to the Kharkiv City Prosecutor’s Office. The proceedings are pending.
37. By letter of 19 September 2011, the Kharkiv Dzerzhinskiy District Court informed the applicant that the examination of his appeal against the investigator’s decision of 29 August 2011 was scheduled for 5 October 2011.
II. RELEVANT DOMESTIC LAW

38. The relevant domestic law is summarised in the judgment of Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine (no. 1727/04, §§ 38-41 and 45‑46, 24 June 2010).
THE LAW

I. ALLEGED VIOLATION OF ARTICLE 3 OF THE CONVENTION

39. The applicant complained that he had been ill-treated by the police and that his allegations had not been investigated properly. He referred to Articles 3 and 13 of the Convention. The Court, which is master of the characterisation to be given in law to the facts of the case, will examine these complaints under Article 3 of the Convention, which is the relevant provision, and which provides as follows:
“No one shall be subjected to torture or to inhuman or degrading treatment or punishment.”

A. Admissibility

1. Non-exhaustion of domestic remedies

40. The Government noted that the investigation into the applicant’s allegations of ill-treatment was pending and that the effectiveness of that investigation had never been examined by the domestic judicial authorities. They referred to the case of Misiak v. Poland, in which the Court had rejected the applicant’s complaint about degrading treatment by the police as being premature, since the relevant domestic proceedings had been pending (Misiak v. Poland, no. 43837/06, § 32, 3 June 2008). They further referred to two admissibility decisions concerning Ukraine, in which the applicants’ complaints under Article 3 had been rejected for non-exhaustion of domestic remedies (Aliev v. Ukraine (dec.), no. 33617/02, 14 October 2008, and Vinokurov v. Ukraine and Russian (dec.), 16 October 2007).
41. The applicant disagreed. He considered that there were two remedies available to him under domestic law: a complaint to the prosecutor and an appeal to the court. He had applied to the prosecutor’s office, which had quashed the decision to terminate the criminal proceedings of 29 August 2011 on 30 August 2011. Nevertheless, the applicant had also challenged the impugned decision before the court; however, this did not serve any purpose given that the contested decision had been already quashed by the prosecutor.
42. The Court observes that in the cases of Aliev and Vinokurov, referred to by the Government, the applicants failed to raise their complaints before any domestic authority, and in the case of Misiak, the applicant did not allege before the Court that the domestic investigation into his allegation of ill-treatment had proved ineffective. In the present case, however, the applicant successfully challenged the termination of the criminal proceedings on several occasions and, therefore, can be said to have taken sufficient steps at the domestic level prior to raising his complaint about the ongoing criminal proceedings in connection with his allegations of ill‑treatment before this Court (see, mutatis mutandis, Bocharov v. Ukraine, no. 21037/05, § 59, 17 March 2011).
43. The Court therefore rejects the Government’s objection concerning non-exhaustion of domestic remedies.
2. Otherwise as to admissibility

44. The Court notes that the application is not manifestly ill-founded within the meaning of Article 35 § 3 (a) of the Convention. It further notes that it is not inadmissible on any other grounds. It must therefore be declared admissible.
B. Merits

1. Alleged ill-treatment by the police

45. The applicant maintained that he had been ill-treated by the police during his arrest and that the police had used excessive force against him without any reason and had continued beating him even when he was already handcuffed. He submitted that his ill-treatment was confirmed by numerous medical documents and by the fact of his arrest, as well as a lack of any plausible alternative explanation for his injuries.
46. The Government made no observations on the merits.
47. As the Court has stated on many occasions, Article 3 enshrines one of the most fundamental values of democratic societies. Even in the most difficult circumstances, such as the fight against terrorism and organised crime, the Convention prohibits in absolute terms torture and inhuman or degrading treatment or punishment (see Selmouni v. France [GC], no. 25803/94, § 95, ECHR 1999‑V, and Assenov and Others v. Bulgaria, 28 October 1998, § 93, Reports of Judgments and Decisions 1998-VIII). In determining whether a particular form of ill-treatment should be classified as torture, consideration must be given to the distinction, embodied in Article 3, between this notion and that of inhuman or degrading treatment. As noted in previous cases, it appears that it was the intention that the Convention should, by means of such a distinction, attach a special stigma to deliberate inhuman treatment causing very serious and cruel suffering (see Ireland v. the United Kingdom, 18 January 1978, § 167, Series A no. 25). In addition to the severity of the treatment, there is a purposive element to torture, as recognised in the United Nations Convention against Torture and Other Cruel, Inhuman or Degrading Treatment or Punishment:
Article 1

“1. For the purposes of this Convention, the term ‘torture’ means any act by which severe pain or suffering, whether physical or mental, is intentionally inflicted on a person for such purposes as obtaining from him or a third person information or a confession, punishing him for an act he or a third person has committed or is suspected of having committed, or intimidating or coercing him or a third person, or for any reason based on discrimination of any kind, when such pain or suffering is inflicted by or at the instigation of or with the consent or acquiescence of a public official or other person acting in an official capacity. ...”

In the Selmouni judgment, cited above, the Court took the view that the increasingly high standard being required in the area of the protection of human rights and fundamental liberties correspondingly and inevitably required greater firmness in assessing breaches of the fundamental values of democratic societies (§ 101).
48. In assessing evidence, the Court has generally applied the standard of proof “beyond reasonable doubt” (see Ireland v. the United Kingdom, 18 January 1978, § 161, Series A no. 25). However, such proof may follow from the coexistence of sufficiently strong, clear and concordant inferences or of similar unrebutted presumptions of fact (see Salman v. Turkey [GC], no. 21986/93, § 100, ECHR 2000-VII).
49. Turning to the circumstances of the present case, the Court notes that the parties do not dispute the fact of the applicant’s arrest by the police on 6 December 2004. It was not suggested at any point that prior to his arrest the applicant had been involved in any conflict or had demonstrated any violent behaviour that could have resulted in injuries. It is also observed that no plausible alternative version as to the cause of the applicant’s injuries was advanced by the domestic authorities at any stage. Therefore, it can be assumed that the injuries sustained by the applicant were caused during his arrest by the police.
50. The Court further notes that the applicant was examined the day after the incident and underwent in-patient treatment for more than twenty days. The degree of bodily harm established by the medical examination carried out on the applicant shortly after his release (see paragraph 11 above) suggests strongly that the applicant’s injuries were sufficiently serious to amount to ill-treatment contrary to Article 3.
51. As to the additional forensic examination that questioned some of the findings of the initial medical examinations (see paragraph 18 and 32 above), it should be noted that the existence of some of the applicant’s injuries was not called into question. Furthermore, the additional examination was conducted much later and did not overturn the previous findings but rather questioned their reliability given possible alternative explanations for the applicant’s health complaints. Nonetheless, the initial findings, apart from being based on a direct examination of the applicant, as opposed to the later examination which was based on documents, were corroborated by the applicant’s consistent allegations of ill-treatment and the circumstances of his arrest by the police on 6 December 2004. Furthermore, it does not appear from the parties’ submissions and the documents provided that any of the medical staff who examined the applicant on 7 December 2004 were ever questioned by the investigator.
52. In those circumstances, and given the burden on the State to provide a plausible explanation for injuries sustained by a person under the control of the police, the Court concludes that the Government have not satisfactorily established that the use of force against the applicant was lawful and absolutely necessary.
53. In the light of the above, it must be considered that the applicant sustained the injuries as a result of treatment for which the Government must bear Convention responsibility. Having regard to the severity of the ill-treatment suffered by the applicant and the surrounding circumstances, in particular the facts that the beating took place in front of his wife and continued even after the applicant was handcuffed, the Court finds that he was a victim of very serious and cruel suffering that amounts to torture.
54. The Court concludes that there has been a breach of Article 3 of the Convention in this regard.
2. Alleged failure to carry out an effective investigation

55. The applicant maintained that despite the fact that he had lodged his criminal complaint on the very same day his ill-treatment had taken place, the investigation had gone on for more than six years. He further submitted that the criminal proceedings were only instituted five months after the incident. He complained that the investigation lacked independence, as most of the time his criminal complaints against the police officers had been investigated by the police themselves. He noted that the investigator ordered several forensic medical examinations, one of which took more than four years to draw up. He also pointed out that on several occasions the domestic authorities had discontinued the criminal proceedings, but every time they had been resumed after his appeals.
56. The Government made no observations on the merits.
57. The Court reiterates that where an individual makes a credible assertion that he has suffered treatment infringing Article 3 at the hands of the police or other agents of the State, that provision, read in conjunction with the State’s general duty under Article 1 of the Convention to “secure to everyone within their jurisdiction the rights and freedoms defined in ... [the] Convention”, requires by implication that there should be an effective official investigation. As with an investigation under Article 2, such an investigation should be capable of leading to the identification and punishment of those responsible. Otherwise, the general legal prohibition of torture and inhuman and degrading treatment and punishment would, despite its fundamental importance, be ineffective in practice and it would be possible in some cases for agents of the State to abuse the rights of those within their control with virtual impunity (see, among other authorities, Labita v. Italy [GC], no. 26772/95, § 131, ECHR 2000-IV).
58. The investigation into serious allegations of ill-treatment must be thorough. That means that the authorities must always make a serious attempt to find out what happened and should not rely on hasty or ill-founded conclusions to close their investigation or as the basis of their decisions (see Assenov and Others, cited above, §§ 103 et seq.). They must take all reasonable steps available to them to secure the evidence concerning the incident, including, inter alia, eyewitness testimony and forensic evidence (see Tanrıkulu v. Turkey [GC], no. 23763/94, §§ 104 et seq., ECHR 1999-IV, and Gül v. Turkey, no. 22676/93, § 89, 14 December 2000). Any deficiency in the investigation which undermines its ability to establish the cause of injuries or the identity of those responsible will risk falling foul of this standard.
59. In the circumstances of the present case, the Court notes that the delays in furthering the course of the investigation, as indicated by the applicant, compromised the effectiveness of the investigation. The Court further notes that despite the clarity of the applicant’s diagnosis, which ought to have played a key role in the investigative process, it does not appear from the case file that any of the medical staff who examined the applicant on 7 December 2004 were ever questioned. Moreover, some of the shortcomings in the investigation were acknowledged by the domestic authorities, who remitted the case for further investigation (see paragraphs 19 and 34 above).
60. The Court also notes that for almost five years (September 2006 – September 2011) the criminal case was investigated by the District Police Department, which in the Court’s opinion could not have conducted an independent investigation into the actions of their superiors from the Regional Police Department.
61. In the light of the serious deficiencies referred to above, the Court considers that the domestic authorities did not fulfil their obligation to investigate the applicant’s complaints of ill-treatment. As the Court has held in its judgment concerning the case of Kaverzin v. Ukraine, this situation stems from systematic problems at the national level allowing for agents of the State responsible for such ill-treatment go unpunished (no. 23893/03, 15 May 2012, §§ 169-182, not yet final). Accordingly, there has also been a violation of Article 3 of the Convention under this head.
II. APPLICATION OF ARTICLE 41 OF THE CONVENTION

62. Article 41 of the Convention provides:
“If the Court finds that there has been a violation of the Convention or the Protocols thereto, and if the internal law of the High Contracting Party concerned allows only partial reparation to be made, the Court shall, if necessary, afford just satisfaction to the injured party.”

A. Damage

63. The applicant claimed 100,000 euros (EUR) in respect of non-pecuniary damage and 4,000 Ukrainian hryvnias (UAH), which is the equivalent of EUR 363, in respect of pecuniary damage.
64. The Government considered these claims premature given that the investigation was still pending.
65. In the light of the documents in its possession the Court awards the applicant EUR 17 in respect of pecuniary damage and, ruling on an equitable basis, EUR 30,000 in respect of non-pecuniary damage.
B. Costs and expenses

66. The applicant also claimed UAH 2,000 (equivalent to EUR 184.21) for the costs and expenses incurred before the domestic courts and UAH 37,375.80 (equivalent to EUR 3,442.45) for those incurred before the Court, as well as UAH 700 (equivalent to EUR 64.47) for postal and travel expenses.
67. The Government contested these claims. They noted that the travel expenses and costs incurred in the domestic proceedings were unsubstantiated and irrelevant to the circumstances of the case. They further contested the reasonableness of some of the legal services provided to the applicant and some receipts which could not be identified as pertinent to the present application.
68. According to the Court’s case-law, an applicant is entitled to the reimbursement of costs and expenses only in so far as it has been shown that these have been actually and necessarily incurred and are reasonable as to quantum. In the present case, regard being had to the documents in its possession and the above criteria, the Court rejects the claim for costs and expenses in the domestic proceedings and travel expenses and considers it reasonable to award the sum of EUR 3,460 for the proceedings before the Court and for postal expenses.
C. Default interest

69. The Court considers it appropriate that the default interest rate should be based on the marginal lending rate of the European Central Bank, to which should be added three percentage points.
FOR THESE REASONS, THE COURT UNANIMOUSLY

1. Rejects the Government’s objection concerning non-exhaustion of domestic remedies;

2. Declares the application admissible;

3. Holds that there has been a violation of Article 3 of the Convention as regards the applicant’s torture;

4. Holds that there has been a violation of Article 3 of the Convention as regards the absence of an effective investigation into the applicant’s allegations of ill-treatment;

5. Holds
(a) that the respondent State is to pay the applicant, within three months from the date on which the judgment becomes final in accordance with Article 44 § 2 of the Convention, the following amounts, to be converted into Ukrainian hryvnias at the rate applicable at the date of settlement:
(i) EUR 17 (seventeen euros), plus any tax that may be chargeable, in respect of pecuniary damage;
(ii) EUR 30,000 (thirty thousand euros), plus any tax that may be chargeable, in respect of non-pecuniary damage;
(iii) EUR 3,460 (three thousand four hundred and sixty euros), plus any tax that may be chargeable to the applicant, in respect of costs and expenses;
(b) that from the expiry of the above-mentioned three months until settlement simple interest shall be payable on the above amounts at a rate equal to the marginal lending rate of the European Central Bank during the default period plus three percentage points;

6. Dismisses the remainder of the applicant’s claim for just satisfaction.
Done in English, and notified in writing on 21 June 2012, pursuant to Rule 77 §§ 2 and 3 of the Rules of Court.
Claudia Westerdiek Dean Spielmann Registrar President

В двох словах:
Справа Куліш проти України
Сторона відповідача: Лутковська, від позивача - харківський адвокат Крістенко
6 грудня 2004 скаржнику підкинули хабар, після чого заарештували. Після арешту піддавали жорстокому поводженню (ламали пальці, били по нирках і т.д.). Потім допитували протягом усього дня. На наступний день у скаржника діагностували ЧМТ, СГМ, синці - в сумі ушкодження середньої тяжкості. 22.06.2006 справу за хабар закрили за відсутністю доказів. Далі опис медично-юридичних тяганин в Україні.
В результаті визнано неналежне розслідування інциденту українською стороною, жорстоке поводження у міліції.
Зобов*язано заплатити Україну 33477 євро моральних і матеріальних збитків.

_________________
Как говорит наш дорогой шеф, если человек идиот, то это надолго.

При обращении в суд нужно понимать, что судебная система не способна обеспечить объективное рассмотрение дела и что, как минимум, на уровне апелляции материалы дела даже не будут открыты.


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 27 июн 2012, 22:54 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
понудить милицию составить протокол

Справа №2-А-521/07
2008р. ПОСТАНОВА
іменем України 06лютого 2008 року Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Романа О.А.,
при секретарі Руденок Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м, Києві справу за позовом ПОЛІЩУКА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА
до Вишгородського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській
області
про визнання бездіяльності неправомірною,
ВСТАНОВИВ:
Поліщук С.В. звернувся в суд з позовом до Вишгородського РВ ГУ МВС України у Київській області та просить:
- «Визнати неправомірною (протиправною) бездіяльність Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області
при перевірці моєї заяви про вчинення Безруковим А.В. адміністративного правопорушення, передбаченого
ст.ст. 174,190,191,195-2 КУпАП.
Скасувати рішення Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області від 19.03.07р. про відсутність в діях Безрукова А.В. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 174 КУпАП.
Зобов»язати Вишгородський РВ ГУ МВС України в Київській області здійснити перевірку моєї заяви про вчинення Безруковим А.В. адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.174,190,191,195-2 КУпАП, під час якої з»ясувати всі обставини, що мають значення для вирішення питання про наявність складу адміністративного правопорушення в діях Безрукова А.В.»
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач безпідставно не складає протокол про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні позивач вимогу уточнив та просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов»язавши Вишгородський РВ ҐУ МВС України в Київській області скласти протокол про адміністративне правопорушення згідно з листом прокуратури Вишгородського району Київської області за №269с-06 від 12,10.2006р..
Представник відповідача в судове засідання не ЗАЯВИВСЯ, причин неявки не повідомив, хоча про день та час слухання справи Вишгородський РВ ГУ МВС України в Київській області повідомлений належним чином, про шо свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки (а.с. 16).
Заслухавши думку позивача, який вважає за можливе справу розглянути у відсутність представника відповідача суд, керуючись ст.128 КАСУ рахує за можливе справу слухати без його участі на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши інші матеріали справи суд вважає, шо позов підлягає задоволенню.
Такого висновку суд дійшов зі слідуючих підстав. Так, згідно із Законом України „Про міліцію":
- ст. 1 - Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров»я, права і
свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
- ст. 11 - Міліції для виконання покладених на неї обов»язків надається прало:
п.7 - складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;
п.8 - у випадках, передбачених Кодексом України про Адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об»єднань або трудових колективів.
- ст. 27 - Нагляд за додержанням законності в діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі
йому прокурори.
Згідно з Кодексом України про Адміністративні правопорушення:
- ст. 254 ч.і - Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те
посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

- ст. 255 ч.і - У справах про адміністративні провопорушення, що розглядаються органами, зазначеними у статтях
218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:
п.1 - уповноважені на те посадові особи:
органів внутрішніх справ (статті 174,190,191,195-2).
Згідно із Законом України «Про прокуратуру»:
- ст.32 - Вказівки прокурора, його заступника органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і
досудове слідство щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до
кримінально-процесуального законодавства, є обов»язковими для цих органів.
Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України:
- ст. 6 ч.5 - Якщо в ході дізнання, досудового чи судового слідства або перевірки, шо виключають провадження у
кримінальній справі у діянні особи будуть виявлені ознаки адміністративного правопорушення, орган дізнання,
слідчий, прокурор, суд або суддя зобов»язані направити відповідні матеріали органу (посадовій особі)
уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення.

Як вбачається з постанови оперуповноваженого ВКР Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області від 07.07.2006р. постановлено:
- «В порушенні кримінальної справи по заяві гр-на Поліщука С.В. - відмовити про, що повідомити зацікавлених осіб»
(а.с.5).
Як вбачається зі змісту вищевказаної постанови, вона стосується дій Безрукової Людмили Петрівни, Безрукова Анатолія Вікторовича, які «близько 20 години на березі річка Десна поблизу с.Осещина та Хотянівка здійснювали постріли.»
Як вбачається з листа прокуратури Вишгородського району Київської області за №269с-06 від 12.10.2006р., адресованого Поліщуку С.В.:
- «Начальнику Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області направлені дані матеріали з відповідним
листом з вимогою складання протоколу про адміністративне правопорушення.» (а.с.6).
Як вбачається з листа Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області за №П-928/П-761 від 24.01.2007р., адресованого Поліщуку С.В., органом дізнання виявлено ознаки правопорушення, передбачені ст. 174 КУпАП (а.с.7).
З викладеного суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню, оскільки прокурором та органом дізнання виявлені ознаки адміністративного правопорушення.
Крім того, з урахуванням вищевикладеного, вказівка прокурора є обов»язковою для виконання органом внутрішніх справ.
В матеріалах справи відсутні докази правомірної бездіяльності відповідача.
На підставі викладеного, -ст.ст. 1,11,27 Закону України „Про міліцію", -ст.32 Закону України «Про прокуратуру», -ст.6 КПК України,
- ст.ст.254,255 КУпАП,
керуючись ст.ст. 7,71,86,158,159,160,161,162,163,186 КАС України, суд
ПОСТАНОВ И В: Позов ЗАДОВОЛЬНИТИ.
Визнати бездіяльність Вишгородського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області неправомірною.
Зобов»язати Вишгородський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області скласти протокол про адміністративне правопорушення згідно з листом прокуратури Вишгородського району Київської області за№269с-06 від 12.10.2006р..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Подільський районний суд м. Києва протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана до Подільського районного суду м. Києва протягом 10-ти днів з дня її проголошення.


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 30 июн 2012, 16:08 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
автор - FRESH63

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р. № 2а-4342/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря - Козьміна А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Хмельницькій області, третьої особи ІДПС Війтівецького взводу ДПС прапорщика міліції Лисого Олега Петровича про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Бродівський районний суд Львівської області з адміністративним позовом до ВДАІ УМВС України у Хмельницькій області, третьої особи інспектора ДПС Війтівського взводу ДПС прапорщика міліції Лисого Олега Петровича, в якому просить суд:

- зобов'язати УДАІ УМВС України у Хмельницький області вибачитися за протиправні дії свого підлеглого прапорщика Лисого О.П.;

- вибачення слідуючого змісту: «УДАІ УМВС України у Хмельницький області, приносить свої публічні вибачення водію ОСОБА_1, за вчинені відносного нього протиправні дії прапорщиком Лисим О.П.»опублікувати в газеті «Експрес»;

- про дату опублікованого вибачення в газеті «Експрес»повідомити позивача заздалегідь;

- зобов'язати УДАІ УМВС України у Хмельницькій області притягнути до дисциплінарної відповідальності прапорщика Лисого О.П. згідно ЗУ «Про дисциплінарний статус ОВС»та наказу №77 МВС.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 07.05.2012 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ УМВС України у Хмельницькій області, третьої особи інспектора ДПС Війтівського взводу ДПС прапорщика міліції Лисого Олега Петровича про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання до вчинення певних дій передано до Львівського окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю. Пояснив, що 18.04.2011 року він звернувся до відповідача заявою, у якій просив притягнути до дисциплінарної відповідальності прапорщика міліції Лисого О.П. та у відповідності до вимог Закону України «Про міліцію»публічно вибачитись, шляхом опублікування в газеті «Експрес»публічного вибачення. Проте, відповідачем за наслідком розгляду заяви відмовлено у задоволення поставлених у ній питань. Вважає такі дії відповідача протиправними, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи. На адресу суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника. В матеріалах справи наявне заперечення на позов, згідно яких зазначає, що за наслідком звернення позивача з заявою, проведено службове розслідування, проте прапорщик міліції Лисий О.П. не підлягає дисциплінарному стягненню, оскільки закінчився законодавчо встановлений термін притягнення до дисциплінарної відповідальності. Щодо вимог про публічне вибачення в засобах масової інформації зазначає, що оскільки постанова Бродівського районного суду Львівської області від 14.02.2011 року по справі № 538/11/1370 не містить вимоги про таке публічне вибачення, тому вважає правомірною відмову щодо даного питання.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 71 та ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи завершувався без участі відповідача та третьої особи за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Бродівського районного суду Львівської області від 14.02.2011 року по адміністративній справі № 2а-538/2011 р. за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора ДПС Війтівецького ДАІ при ВДАІ ГУМВСУ у Хмельницькій області Лисого Олега Петровича про визнання його дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення позов задоволено, визнано дії інспектора протиправними, а постанову № 146426 від 29.06.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді 500 грн. штрафу скасовано, провадження у справі про адміністративні правопорушення закрито.

18.04.2011 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до УДАІ УМВС України в Хмельницькій області про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора ДПС Лисого О.П. та з вимогою про публічне вибачення через засоби масової інформації.

Листом від 16.05.2011 року № 5/С-402 відповідачем відмовлено у задоволенні заяви.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію»міліція в Україні є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Діяльність міліції відповідно до ст.3 Закону №565 будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Згідно ст.5 Закону України «Про міліцію»міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини, в тому числі провокації з боку особи порушника, або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії статі, політичних та інших переконань.

Стаття 25 Закону України «Про міліцію»регулює правовідносини, що стосуються дій міліції при порушенні прав і законних інтересів громадянина.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про міліцію»працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Працівник міліції, який виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Дії працівника міліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до органів внутрішніх справ, суду або прокурору. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що у зв'язку з незаконним притягненням інспектором ДПС Війтівецького взводу ДПС прапорщиком міліції Лисим О.П. до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 були порушенні права та законні інтереси останнього. Такі дії інспектора підтверджуються постановою Бродівського районного суду Львівської області від 14.02.2011 року, що набрала законної сили.

Наслідком порушення прав і законних інтересів громадянина є відновлення прав громадян, компенсація завданої шкоди та встановлений законом обов'язок міліції - публічно вибачитися на вимогу громадянина.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про міліцію»міліція несе відповідальність за вжиття заходів, необхідних для виправлення порушень прав громадян, що відбулися через дії її працівників.

Суд зазначає, що публічне вибачення, яке вимагав від відповідача позивач -є обов'язком органів міліції, який покладено на міністерство внутрішніх справ та його підрозділи Законом України «Про міліцію».

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач при розгляді та вирішенні заяви позивача в частині оголошення йому публічних вибачень діяв протиправно.

Також суд зазначає, що згідно Закону України «Про міліцію»такий не визначає обов'язок опублікування публічного вибачення за змістом і у виданні, який вимагає громадянин, права якого підлягають захисту.

Щодо вимоги про зобов'язання УДАІ УМВС України у Хмельницькій області притягнути до дисциплінарної відповідальності прапорщика Лисого О.П. згідно Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»та наказу №77 МВС України суд зазначає наступне.

Як вбачається з листа відповідача від 16.05.2011 року № 5/С-402 за допущене порушення норм адміністративного законодавства, Інструкції з оформлення працівниками ДАІ матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 року № 77, інспектор УДАІ Лисий О.П. заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але у зв'язку з закінченням терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності він не підлягає дисциплінарному стягненню.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що при відмові у задоволенні заяви в частині притягнення інспектора до дисциплінарного стягнення, відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», оскільки минув законодавчо встановлений строк притягнення до дисциплінарного стягнення.

Згідно із статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, сплачені як судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління ДАІ УМВС України в Хмельницькій області щодо оголошення публічного вибачення ОСОБА_1 за неправомірні дії інспектора ДПС Війтівецького взводу ДПС прапорщика міліції Лисого Олега Петровича.

Зобов'язати Управління ДАІ УМВС України в Хмельницькій області публічно вибачитись перед ОСОБА_1 у засобах масової інформації, завчасно повідомивши його про дату та назву засобу масової інформації, в якому будуть опубліковані публічні вибачення.[/color][/b]

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, сплачені як судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2012 року.

Суддя Журомська М.В.


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 17 июл 2012, 15:13 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 26 янв 2010, 18:01
Сообщений: 10498
ст 172-2-корупція ,апеляційний суд відмазав взяточника через бока...СБУ....

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25183775
Державний герб України

Справа № 1308/332/2012 Головуючий у 1 інстанції: Копняк С.М.

Провадження № 33/1390/279/12 Доповідач: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року апеляційний суд Львівської області у складі: судді Урдюк Т.М, з участю прокурора Дячука В.В. та адвоката ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 06.04.2012 року,-

в с т а н о в и в:

З протоколу про адміністративне правопорушення № 3 від 30.01.2012 року (а.с.1), вбачається, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді начальника Жовківського РВ ГУ Держтехногенбезпеки у Львівській області, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави та відповідно до п. 1 підпункту «д»ч. 1 ст. 4 Закону України від 07.04.2011 р. «Про засади запобігання і протидії корупції»є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, порушив обмеження щодо використання службового становища, встановлені ч.1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а саме використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, з метою отримання неправомірної вигоди для західної філії ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»неправомірно сприяв Західній філії ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»у здійсненні нею господарської діяльності, що полягала в укладенні договору страхування на суму 4 тис. 807 грн., за що в свою чергу обіцяв ФОП ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 протягом 2012 року не проводити жодних перевірок дотримання протипожежного законодавства.

Постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн. 00 коп. (чотири тисячі двісті п'ятдесят грн.) в дохід держави.

Своє рішення районний суд мотивував тим, що факт вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому дій підтверджується рядом документів, зокрема протоколом добровільної видачі диктофона і протоколом огляду технічних засобів та доданої до неї стенограми від 30.01.2012 року, які в повному об'ємі підтверджують пояснення ОСОБА_5

На думку суду першої інстанції дії останнього вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-2 КУпАП, оскільки він порушив встановлені законом обмеження щодо використання службових повноважень, що було пов'язано з можливістю одержання неправомірної вигоди іншими особами у розмірі, що не перевищує ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови районного суду, та закриття справи відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-2 КУпАП. Апелянт вважає, що така постанова не відповідає нормам матеріального та процесуального права та не ґрунтується на обставинах, які містяться в матеріалах справи. Крім того звертає увагу, що судом безпідставно не прийнято до уваги покази ОСОБА_6 та не надано їм належну оцінку. Разом з тим апелянт зазначає, що судом в порушеннях вимог конституційних прав і свобод людини і громадянина з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, надано оцінку аудіо-записам в якості доказу.

Заслухавши доводи апелянта ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1, які просять апеляцію задоволити, прокурора, який вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.

Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснив, що із ОСОБА_3 до січня 2012 року перебував у службових відносинах. Його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 займаються підприємницькою діяльністю, на території Жовківського району Львівської області, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію фізичної особи -підприємця від 21.03.1997 року НОМЕР_1 та від 31.05.2002 року НОМЕР_2. Він за дорученням свого батька ОСОБА_4 та прохання матері ОСОБА_7 відповідав за дотримання норм пожежної безпеки на їх підприємствах, мав відповідне посвідчення (а.с. 1112, 113, 114).

Ще у 2011 році на прохання ОСОБА_3 було укладено договір страхування членів добровільної пожежної дружини між ФОП ОСОБА_7 та Західною філією ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Дана пожежна дружина була формально створена, однак практично не існувала. У страхову компанію подано список осіб, який долучено до матеріалів справи , дані люди не знали, що вони входять до дружини, а договір страхування за 2011 рік був підписаний його матір'ю ОСОБА_7 і сплачені кошти за укладення договору (а.с.42,43). Дана пожежна дружина існувала лише на папері.

У 2012 році ні він, ні його батьки також, пожежної дружини не створювали., договір обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільної пожежної дружини із АТ «Українська пожежно-страхова компанія»не укладався, гроші не проплачувались.

Допитані в суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_7та ОСОБА_4 дали аналогічні покази -показам ОСОБА_5 Зокрема ОСОБА_7 пояснила, що список працівників відомчої сільської пожежної охорони, членів добровільної пожежної дружини, що підлягають обов'язковому особистому страхуванню та розрахунок страхових сум і страхових платежів по кожній застрахованій особі (а.с.44), сім осіб в якому зазначено, що до сплати підлягає страховий платіж в сумі 4742 грн., 64 коп. підписані особисто нею. В подальшому даний документ представлено у страхову компанію.

Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що дійсно у 2011 році у ОСОБА_7 була створена добровільна пожежна дружина. Роботу даної дружини ні він, ні його підлеглі не перевіряли, а тому ОСОБА_5 він лише пропонував продовжити договір страхування осіб, які входили у дружину, оскільки згідно положення, дані особи в обов'язковому порядку мали бути застраховані. ОСОБА_3 вважає, що діяв в межах своїх повноважень.

Допитаний свідок ОСОБА_6 -страховий агент «Української пожежно-страхової компанії»- пояснив, що у 2011 році між даною компанією та ФОП ОСОБА_7 укладався договір № 09/11/ДПД обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільної пожежної дружини, строком на один рік (а.с.42-43). У 2012 році він передзвонив ОСОБА_5 з пропозицією продовжити договір страхування. З його сторони було складено рахунок від 20.01.2012 року на платника ОСОБА_7 на суму 4807 грн. 18 коп., однак договір не було укладено і сума проплачена не була (а.с. 29,117).

Свідок ствердив, що Західна філія «ПрАТ «УПСК»- приватне акціонерне товариство, і кількість укладених договорів впливає на заробітну плату працівників, однак ОСОБА_3 жодного відношення до компанії не має. Ні він, ні члени страхової компанії, не перевіряли, при укладенні договору страхування чи фактично існує добровільна пожежна дружина.

Допитаний опер-повноважений спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України у Львівській області Зелінський Ю.П. пояснив, що 30.01.2012 року у Службу Безпеки України у Львівській області завернувся ОСОБА_5 щодо неправомірних дій зі сторони ОСОБА_3 та подав звукозапис. По справі проводилась перевірка, проте оперативно-розшукова справа не заводилась, експертиза по записах представлених ОСОБА_5 не проводилась. Жодних процесуальних рішень щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5 УСБ України не виносилось.

З довідки, долученої до матеріалів справи (а.с.56) виданої 04.04.2012 року № 248 т.в.о. начальника Жовківського РВ ГУ Держтехногенбезпеки у Львівській області вбачається, що під номером «21»в журналі реєстру №1 добровільних пожежних дружин (команд) створених в Жовківському районі Львівської області зареєстровано створення добровільної пожежної дружини ФОП ОСОБА_7 в кількості семи чоловік (а.с. 56).

З представленої довідки від 21.05.2012 року підприємця ОСОБА_7 вбачається, що у 2011 році, без створення добровільної пожежної дружини було застраховано сім осіб. З довідки № ВІ-2-10 від 21.05.2012 року вбачається, що підприємцем ОСОБА_7 не проводилось жодної оплати щодо страхування добровільних пожежних дружин у 2012 р.(а.с. 129). Оплата проводилась у 2011 році, добровільні пожежні дружини роботодавець не створював з підстав відсутності в них необхідності та відсутності вимог законодавства, щодо обов'язкового їх створення.

Отже, як встановлено в суді апеляційної інстанції добровільні пожежні дружини у підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у 2011 році створено не було, і така існувала лише формально по документах. У 2012 році у січні місяці така теж не була створена, договір страхування між ОСОБА_7, ОСОБА_4 ОСОБА_5 та Західною Філією ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія у 2012 році не укладався і сума 4 тис. 807 грн. жодним із них не була сплачена. А від так в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-2 КУпАП; оскільки не доведено, що останній використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, з метою отримання неправомірної вигоди, неправомірно сприяв Західній філії ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»у здійсненні нею господарської діяльності, що полягало в укладені договору страхування на суму 4 тис. 807 грн. -оскільки такий, як встановлено судом не укладався, і матеріальну вигоду страхова компанія не отримувала, зокрема в сумі 4 тис. 807 грн.

З оглянутого плану-графіка перевірок підприємств, організацій і установ на січень 2012 року (ксерокопії) Жовківським РВ ДіТБ у Львівській області від 20.12.2011року вбачається, що в період з 18.01-28.01.2012 року заплановано перевірку: «Реконструкція складу під склад - магазин будівельних матеріалів ФОП ОСОБА_4.АДРЕСА_1 -відповідальні ОСОБА_3, Рачинський А.Ю.(а.с. 135, 137, 138).

Повідомлення про проведення даної перевірки вручено було ОСОБА_5 і акт №15 від 25 січня 2012 року було підписано саме ОСОБА_5, про що не заперечив ОСОБА_5, зазначивши, що в даний час батько ОСОБА_4 перебував за кордоном, а він згідно доручення був наділений правом підпису. По даній перевірці інспектором Рачинським А.Ю. 25 січня 2012 року складено припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки ОСОБА_4 (а.с.123, 124, 125).

Згідно представленої довідки № ВІ-2-6 від 21.05.2012 року виданої ОСОБА_4 вбачається, що Державною інспекцією техногенної безпеки України Жовківського району відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Львівській області -фізичну особу підприємця ОСОБА_4 у 2012 році, на предмет дотримання та виконання ним встановлених законодавством, стандартам, нормам та правилам вимог пожежної безпеки фактично не проводилися взагалі, лише на його адресу виписувалися повідомлення від 20.12.2011 року №21/23, про таку перевірку, а в подальшому 25.01.2012 року було складено акт №15 відносно ПП «ОСОБА_4», до якого він не має жодного відношення. Директором такого підприємства не перебував, нерухомого майна в оренду не задавав.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

апеляцію ОСОБА_3 -задоволити частково.

Постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 06.04.2012 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн. 00 коп. (чотири тисячі двісті п'ятдесят грн.) в дохід держави -скасувати, а провадження у справі закрити, за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Львівської області /підпис/

З оригіналом вірно.

Суддя: Урдюк Т.М.

_________________
ДАЙвінг(Гайвінг)-вид інтелектуально –фізичного спорту;боротьба- основною ціллю якої є відстоювання прав і свобод громадян,які порушуються неродовими, та корумпованими працівниками Державтоінспекції .


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 17 июл 2012, 15:22 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 26 янв 2010, 18:01
Сообщений: 10498
прокурор подав протест на рішення районного суду по ч1 ст 130,захистив діда якому є 60 років


Державний герб України

Справа № 1316/3-1504/10 Головуючий у 1 інстанції: Нерознак В.Ф..

Провадження № 33/1390/371/12 Доповідач: Ревер В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року

Апеляційний суд Львівської області в складі судді судової палати в кримінальних справах Ревера В.В., з участю прокурора Микитюка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові протест на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 червня 2010 року,

встановив:

цією постановою

ОСОБА_2, 1949 року народження, проживаючого АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді 40 годин громадських робіт.

Згідно постанови судді, 12 червня 2010 року, о 20:20 год., ОСОБА_2 в м.Пустомити керував транспортним засобом марки ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з рота, тремтіння рук), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння категорично відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.

На дану постанову прокурор Пустомитівського району Львівської області Труба Р.М. подав клопотання про поновлення термінів на опротестування такої та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв'язку із спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

В мотивах зазначає, що постанова суду є необґрунтованою і незаконною, оскільки всупереч вимогам ч.3 ст.30-1 КУпАП, стягнення у вигляді громадських робіт накладено на особу, яка старше 60 років.

Судом в ході розгляду справи не було належним чином вивчено особу правопорушника, а тому постанова винесена всупереч вимогам ст.ст. 245, 280 КУпАП та підлягає скасуванню.

Заслухавши виступ прокурора Микитюка Р.В. на підтримання протесту, вивчивши матеріали адміністративної справи № 3-1504/10, суд вважає, що протест підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлені дійсні обставини вчинення ОСОБА_2 правопорушення та вірно кваліфіковано його діяння за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим розглянувши справу щодо ОСОБА_2., всупереч вимогам законодавства, суддя допустився помилки при визначенні виду стягнення. Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 виповнилося 60 років, стягнення у виді громадських робіт, відповідно до вимог ст.30-1 КУпАП, не могло бути накладено. Інше стягнення на даний час також не може бути накладено в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Виходячи з цього протест прокурора є підставним. Постанову судді, яка суперечить вимогам чинного законодавства, слід скасувати та прийняти нову постанову про закриття провадження по справі.

Виходячи з обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на внесення протесту на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 червня 2010 року.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

постановив:

Поновити строк на внесення протесту на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 червня 2010 року.

Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 червня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП -скасувати.

Провадження по справі закрити в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати в кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області В.В.Реверhttp://reyestr.court.gov.ua/Review/25183168

_________________
ДАЙвінг(Гайвінг)-вид інтелектуально –фізичного спорту;боротьба- основною ціллю якої є відстоювання прав і свобод громадян,які порушуються неродовими, та корумпованими працівниками Державтоінспекції .


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 19 июл 2012, 07:42 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
протокол не составлялся, а по почте пришел сюрприз

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2012 Справа №1915/6661/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Свачія І.М.

при секретарі Зінь І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВСУ в Тернопільській області про скасування постанови серії ВО1 №127762 від 25.11.2011 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., посилаючись на порушення норм чинного законодавства України при її складанні. Свої вимоги мотивує тим, що правопорушення не вчиняв, жодного протоколу про адміністративне правопорушення при ньому не складалось та працівники ДАІ його не зупиняли. Крім цього постанову йому не було видано та не направлено поштою. Про її існування він дізнався лише 04.04.2012 року у ДВС ТРУЮ. Просить поновити строк оскарження оскільки він пропустив його з підстав, що не залежали від його волі.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав зіславшись на мотиви викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ВДАІ УМВСУ в Тернопільській області в судове засідання не з'явилися з невідомої на те суду причини. На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, справу слід розглянути на підставі наявних у ній доказів.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що спір виник між позивачем - фізичною особою та відповідачами, як суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Судом встановлено, що 25 листопада 2011 року інспектором ВДАІ Підгаєцького району Корба В.М. відносно ОСОБА_1 постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 №127762, згідно якої ОСОБА_1 25.11.2011 року керуючи маршрутним транспортним засобом марки Мерседес Бенц д.н.з. НОМЕР_1, в м. Підгайці по вул. Міцкевича перевозив пасажирів в більшій кількості ніж передбачено технічною характеристикою транспортного засобу та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень.

При цьому встановлено, що в постанові в справі про адміністративне правопорушення, немає жодних відомостей про вручення їх копій позивачу, та не зазначено про надсилання поштою на адресу позивача, а тому суд вважає правдивим твердження позивача про те, що про існування постанови він дізнався лише 04.04.2012 року та поважною причину пропуску строку оскарження, який підлягає поновленню.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які мають функції фото-і кіноозйомки, відеозапису або засобів фото-і кінозйомки, відеозапису використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п.21.1 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ №876 від 01.10.2008 р., дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

В судовому засіданні з пояснень позивача встановлено, що 25.11.2011 року керував автомобілем Мерседес Бенц, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Підгайці, однак його ніхто не зупиняв та жодних правил дорожнього руху він не порушував.

Дані обставини не спростовані відповідачем, а тому суд вважає, що у даному випадку вина ОСОБА_1 відповідачем не доведена.

Слід мати на увазі, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не представлено жодних належних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час коли відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Тернопільській області є підставний і підлягає до задоволення шляхом скасування постанови ВО1 №127762 від 25.11.2011 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121-2 КУпАП.

З врахуванням вищенаведеного, керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 7, 33, 247, 251, 252, 280, 287, 289 КУпАП, ст. 11, 71, 161 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови в справі про адміністративне правопоуршення серії ВО1 №127762 від 25.11.2011 року.

Скасувати постанову інспектора ВДАІ Підгаєцького району Корби В.М. серії ВО1 №127762 від 25.11.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-2 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., а провадження по адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
____________________________________________________________________
Справа № 2-а/1522/6826/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р. Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Науменко А.В.,

при секретарі - Дяченко Є.В.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та одночасно з клопотанням про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 07.12.2011 року заява про поновлення строку була задоволена та відкрите провадження по справі.

У позовній заяві позивач просить визнати незаконними та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 575870 від 09.12.2010 року, закрити провадження по адміністративної справі, посилаючись на те, що він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі 255 грн. за постановою, складеною інспектором УДАІ незаконно, про що він дізналася тільки 01.12.2011 року вже після закінчення процесуального строку для звернення до суду. В позові зазначене, що позивач одразу заперечував у доведеності скоєння ним правопорушення. При цієї розмові інспектор ДАІ вислухавши доводи позивача заявив, що протокол не буде складатися та відпустив останнього. Виходячи з обставин справи, інспектор ДАІ все ж за відсутністю позивача склав протокол, розглянув адміністративну справу та виніс постанову без підпису цих документів позивачем та надання йому їх копій.

Позивач просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутністю у звязку з завантаженістю. Заяв, клопотань та письмових заперечень до суду не надходило, тому керуючись ст. 128 ч. 4 КАС України суд розглядає справу за наявними у неї доказами.

Суд, ознайомившись за матеріалами справи, наданими доказами, вважає адміністративний позов позивача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення підлягаючим задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

З матеріалів справи слідує, що 09.12.2011 року позивач був притягнутий інспектором ДАІ Ігольником С.М. до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення штрафу у розмірі 255 грн. відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 575870, з якої вбачається, що така відповідальність у позивача настала внаслідок порушення вимог п. 12.6 Правил дорожнього руху, з посиланням в постанові, що він рухалася на належному автомобілі «Хюндай»держномер НОМЕР_1 у населеному п. Свердлове на 29 кілометрі траси Одеса - Мелітополь зі швидкістю 88 км/год, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч. 4 КУпАП

У постанові не зазначене, яким пристроєм було зафіксоване перевищення швидкості позивачем, та якими доказами це підтверджується.

У відповідній графі постанови де зазначаються додатки до постанови будь-яких записів не має.

Суд враховує, пояснення позивача, що підпис від його імені у постанові зроблена не ним. У складеному протоколі ВН-1 № 267633, від 09.12.2010 р. зазначені ти ж самі данні, що і у постанові, з відмінністю, що правопорушення позивача було встановлене приладом «Іскра № 19571», без зазначення режиму його праці та інспектора, який здійснював його використання.

Суд також враховує, що підпис від його імені у протоколі зроблений не ним. Доводи позивача підтверджуються оглядом та порівнянням підпису від його імені у протоколі та постанові і у процесуальних документах у справі.

Складенням інспектором ДАІ протоколу без присутності позивача грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Наданими відповідачем матеріалами справи підтверджується, що протокол та постанова не направлялися позивачу поштою.

Відповідного до чинного законодавства водій позивач повинен був бути зупиненим, постанову складено на місці, у випадку незгоди с порушенням - повинен бути складеним протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови. Для заочного оформлення матеріалів адміністративного правопорушення на місті події, але без позивача, як порушника не мало законних підстав.

Звідси суд робить висновки, що відповідачем неправомірно був складений протокол та розглянуто адміністративну справу з винесенням постанови без присутності та участі позивача у розгляді справи.

Судом приймається до уваги, що протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП, але у цьому разі, у постанові не може бути зазначено, що саме позивачем, власником транспортного засобу, було скоєно адміністративне правопорушення.

Також, частиною 6 ст. 258 КУпАП передбачений випадок коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, ст. 14-1 КУпАП насамперед говорить про те що, така фіксація та заочне винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі, тобто в такому режимі, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.

Прилад „Іскра 1”, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо, тобто - не автоматичним.

У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію приладом, але це повинно бути зафіксовано згідно до Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ( затвердженого наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року). В постанові та у матеріалах справи не має даних про проведення сертифікації та періодичної повірки вказаного приладу, не надані відповідні докази цього.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, відповідач не виконав зобовязання щодо доказування правомірності оскаржених дій по справі. До справи не було надано будь-яких допустимих доказів стовно вимірювального пристрою, яким було зафіксовано перевищення швидкості позивачем, чи щодо наявності фіксації правопорушення іншими приладами, у звязку з чим суд розглядає справу на підставі та відповідно наявних у матеріалах справи доказів. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не спростував доводи позивача, щодо неправомірності дій інспектора ДАІ та відсутності доказів скоєння ним правопорушення ( ст. 261 КУпАП), у звязку з чим відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, для відмови позивачу у задоволенні її вимог.

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

Так, враховуючи викладене, та з копії постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи інспектором ДПС не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Відповідачу по справі надавалась можливість спростовувати доводи позивача, надавати докази своєї незгоди, але він за власним бажанням не скористався своїм процесуальним правом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення, інспектор ДАІ, допустив неповноту і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно не дав їм належної оцінки, внаслідок чого передчасно зробив висновок про накладання на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух”, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить УДАІ УМВС України в Одеській області ). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”.

У відповідності до п.2.1.-2.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтошспекції МВС України (затверджено наказом МВС 27.03. 2009 №111), працівники підрозділів ДПС повинні мати необхідну професійну підготовку, високі моральні якості, бути дисциплінованими та пильними, стійко переносити труднощі, пов'язані зі службою, бути ввічливими й тактовними в спілкуванні з громадянами. У своїй діяльності працівники підрозділів ДПС керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України та цією Інструкцією.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо неї владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій ( винесеної постанови про адміністративне правопорушення та інш.).

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

Згідно ст. 289 КУпАП, на підставі матеріалів справи та пояснень представника позивача в позові, суд вважає, що є підстави для визнання поважними причини пропуску строку на оскарження вказаної постанови та поновлення строку на її оскарження.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 17, 19, 159-163, 167, 171-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Поновити позивачу строк на оскарження постанови.

Скасувати постанову ВН № 575870 від 09.12.2010 інспектора ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області Ігольник С.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КпАП України, з накладенням штрафу в розмірі 255 грн., провадження по справі закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: А.В. Науменко

08.12.2011
________________________________________________________________________________________
Справа № 2-а-1316/625/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"14" жовтня 2011 р. м. Пустомити

Суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є. О. розглянувши в письмовому провадженні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ МВСУ в Івано - Франківській області про скасування постанови серія АТ1 № 046213 від 11 липня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

25.11. 2011 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ МВСУ в Івано - Франківській області про скасування постанови серія АТ1 № 046213 від 11 липня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення. У позовній заяві позивач просить суд скасувати постанову серія АТ1 № 046213 від 11 липня 2011 року винесену інспектором ДПС ВДАІ м. Iвано-Франкiвська, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.

Позивач, як на підстави для задоволення заявлених ним позовних вимог, у позовній заяві покликається на наступні обставини:

11 липня 2011 року інспектором ДПС БДПС м. Iвано-Франкiвська винесено постанову серія серія АТ1 № 046213 згідно якої позивача визнано винним у порушенні правил дорожнього руху та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень

. Вказану постанову позивач отримав поштою 23.07.2011 року.

В постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 статті 122 КУпАП.

Позивач вважає, що оскаржуваною постановою серія АТ1 № 046213 від 11 липня 2011 року на нього неправомірно накладено адміністративне стягнення та з огляду на наступне:

Позивач вказує, що він рухався у напрямку центральної частини міста Iвано-Франкiвськ. Перед тим як проїхати перехрестя, він переконався, що увімкнуте зелене світло світлофора, і лише тоді здійснив проїзд та поворот ліворуч. Позивач вважає, що оскільки автомобіль інспектора ДАІ знаходився далеко від даного перехрестя то він помилився у своїх висновках, щодо позивача та сигналу світлофора на який позивач рухався і повертав ліворуч.

Про викладене вище позивач пояснив інспектору і відповідно своєї вини у інкримінованому йому правопорушенні не визнав. Та запропонував заслухати пояснення свідка, який знаходився у автомобілі позивача, однак інспектор пояснив, що у цьому немає необхідності. Інших свідків, в даний час не було.

При виявленні правопорушення засоби фото і відеофіксації не задіювались, а відтак жодних переконливих доказів того, що позивач рухався на заборонений сигнал світлофора немає.

Позивач вказує, що оскільки, позивач жодного порушення не вчиняв то і притягати його до відповідальності не було підстав.

Інспектор ДАІ до розгляду справи віднісся поверхнево, не залучив до участі в справі свідків, відмовив позивачу у праві на захист, неналежно роз'яснив його права, відмовився залучити до участі в справі в якості свідка пасажира, який перебував у керованому позивачем автомобілі - ОСОБА_2. Інспектор також не вручив позивачу копію протоколу та постанови.

Враховуючи наведене, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В судове засідання позивач не з'явився, про те подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у ній матеріалів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Проаналізувавши матеріали справи, докази в їх сукупності зокрема: постанову серії АТ1 № 046213 від 11.07. 2011року та дослідивши всі докази в їх сукупності, приходжу до переконання про те, що вимоги заявлені позивачем у позові підставні та підлягають до задоволення, оскільки:

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається із пояснень позивача викладених у позовній заяві інспектор ДАІ прийшов до висновку, що позивач своїми діями порушив ПДР України ґрунтуючись лише на його внутрішньому переконанні без взяття до уваги думки свідків та оцінки належних доказів.

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, відповідачем до суду не було подано жодного доказу, що підтверджував би законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 16.6 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС за всіма виявленими порушеннями ПДР складаються протоколи про адміністративні правопорушення, які після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби. Якщо передача протоколів припадає на вихідний чи святковий день, вона переноситься на наступний за ним робочий день. Як вбачається із матеріалів справи інспектором ДАІ проігнорував вищевказане положення даної інструкції.

На підставі наведеного приходжу до висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, від так справа про притягнення останнього до адміністративної відповідальності підлягає закриттю.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України письмо провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої інстанції, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засідання, визначених ст. 128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, п. 10 ч. 1 ст. 3, 7, 18, 71, 94, 128, 158, 158-163 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволити.

Постанову серія АТ1 № 046213 від 11 липня 2011 року винесену інспектором ДПС ВДАІ м. Iвано-Франкiвська, а справу про адміністративне правопорушення - скасувати.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.



СуддяЄ. О. Данилів
Головуючий суддяІ. М. Свачій


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 28 июл 2012, 17:13 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
ст.185 куап

П О С Т А Н О В А

іменем України

9 липня 2009 року м. Рівне

Суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області Коробов О.К.,

з участю особи, яка подала апеляцію, - ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Рівненського міського суду від 3 червня 2009 року.


Указаною постановою

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель села Мізоч Здолбунівського району Рівненської області (в постанові зазначене тимчасове місце проживання в м. Рівному), не одружений, студент Рівненського державного гуманітарного університету, громадянин України,

- притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в 170 гривень.



Як зазначено в постанові судді, ОСОБА_2 3 червня 2008 року о 14 годині 35 хвилин в кабінеті № 49 Рівненського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області

• ображав працівників міліції нецензурною лайкою,

• вчинив шарпанину,

• не виконував законні вимоги працівників міліції про припинення порушення.

В постанові зазначено, що вина ОСОБА_2 доводиться протоколом про адміністративне правопорушення, іншими матеріалами справи ( якими саме не зазначено).


В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді за відсутністю правопорушення. При цьому апелянт повідомляє, що він був 3 червня 2009 року повісткою, підписаною працівником міліції ОСОБА_3, викликаний для допиту з приводу продажі ним знайденого телефону. При допиті в міліції, стверджує ОСОБА_2, йому працівники стали погрожувати вчинити щодо нього винятково цинічні дії, вимагаючи зізнання у вчиненні крадіжки, потім повалили на підлогу, били коліном в голову, в ділянку грудної клітини, по вухах.

З приводу побиття в міліції ОСОБА_2 звернувся з заявою до прокуратури і був оглянутий судово-медичним експертом .

В міліції ж був складений протокол про вчинення ним непокори вимозі працівнику міліції. За цим протоколом він був того ж дня оштрафований суддею.



В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав апеляцію і показав, що 3 червня 2009 року був викликаний повісткою до Рівненського міського відділу внутрішніх справи в кабінет № 49. Повістка (а не запрошення) була підписана оперуповноваженим ОСОБА_3. Цю повістку в міліції від нього відібрали. В кабінет № 49 він зайшов о 13 годині 20 хвилин. Там перебувало 4 співробітника міліції. Як зараз він знає, це були ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і четвертий - прізвища якого він не знає. Йому повідомили, що його обвинувачують в крадіжці телефону і стали вимагати написати власноручно визнавальні показання. Він пояснив, що телефон не викрадав, а знайшов. Відмовився давати показання, на яких настоювали працівники міліції. Тоді ОСОБА_4 став бити його по вухах, інший співробітник погрожував напоїти сечою, збили з ніг, ОСОБА_5 вдарив ногою по тілу, били інші працівники міліції. Такий допит з застосуванням насильства продовжувався біля трьох годин. Під час побиття в нього від болю вирвався нецензурний вираз. Тоді йому ще й наділи наручники на руки. Біля 17 години ці працівники міліції вивели його з закутими в наручники руками до коридору, щоб вести до суду. В коридорі мати, котра чекала його ці три години, побачила його побитим та закутим в наручники. Вона пішла скаржитись до заступника начальника міліції, який дав команду зняти наручники. Біля 17 години його доставили в суд де суддя довго не вислуховуючи його і не допитавши працівників міліції наклав на нього стягнення. Із заявою про застосування до нього насильства в міліції він наступного дня звернувся до прокуратури міста. За направленням від прокурора пройшов обстеження у судово-медичного експерта. Постанову помічника прокурора міста про відмову в порушенні кримінальної справи оскаржив до міського суду.


Ознайомившись із змістом апеляційної скарги, заслухавши прохання особи, яка її подала, доводи його захисника, допитавши свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи про адміністративний проступок, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.


Як визначає ст. 245 КУпАП, завданням провадження про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи . Ця вимога закону по даній справі була істотно порушена.


Версія події, яка була викладена ОСОБА_2, судом першої інстанції взагалі не перевірялась. Суд не обґрунтовуючи свої висновки посиланнями на докази. Не спростовуючи версію про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 працівниками міліції, не чекаючи належного ефективного розслідування заяви про незаконні дії працівників міліції, суд визнав його винним і наклав стягнення.


Судом не дано оцінки тій обставин, що будучи викликаним до міліції ОСОБА_2 вийшов із її службового приміщення з тілесними ушкодженнями. Як зазначено в постанові помічника прокурора міста Рівного ОСОБА_7 в акті судовомедичного дослідження № 1014 від 4 червня 2009 року, у ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів обох вушних раковинах, на лобі, на правій підключневій ділянці .


У засіданні апеляційного суду достатніх доказів для спростування версії подій, викладеній ОСОБА_2 теж не встановлено.


Свідок ОСОБА_4 пояснив, що вимушений був складати протокол про адміністративне правопорушення, тому, що викликаний його колегою ОСОБА_2 виражався нецензурними словами, відмовлявся давати показання, наносив сам собі тілесні ушкодження. Наручники на ОСОБА_2 надівав він з власної ініціативи. Чому ОСОБА_2 був викликаний до міліції повісткою а не був запрошений, не знає, хоча кримінальної справи в його провадженні та провадженні його колег, які з ним працюють в одній кімнаті, не було. Взагалі чи була порушена кримінальна справа на час 3 червня 2009 року йому невідомо. Припускає, що на той час кримінальна справа по крадіжці мобільного телефону порушена не була. Судових доручень від слідчого про виклик та допит ОСОБА_2 не було. Це ж показав свідок ОСОБА_2. Він ще доповнив, що ОСОБА_2 пояснював, що лікується у психіатра. Обидва свідки - працівники міліції заперечують, що застосовували насильство до ОСОБА_2 Офіційно вони його не затримували, однак в наручниках він перебував майже до 17 години, допоки його не вивели для доставляння до суду. Наручники зняли за вказівкою керівництва. Чому ОСОБА_2 не був опитаний за його згодою , як передбачає ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, чому не був попереджений про право не свідчити проти себе , чому не був зразу відпущений після незгоди давати пояснення , свідки не змогли зрозуміло пояснити. Їх пояснення звелись до тверджень, ОСОБА_2 „себе погано поводив”, а тому його тримали в кабінеті майже до 17 години.


Враховуючи положення статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, положення статті 3 „Конвенції про захист прав людини та основних свобод” про заборону катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини, органи прокуратури були зобов'язані провести ретельне розслідування заяви ОСОБА_2 про його побиття працівниками міліції в службовому приміщенні Рівненського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області. Без такого ретельного розслідування і належного спростування версії подій, викладеній ОСОБА_2, суд не мав права накладати стягнення, порушуючи засади об'єктивності і всебічності дослідження обставин справи.


Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кметті проти Угорщини» вказав:


„ …взяті у сукупності свідчення медиків, показання самого заявника та факт, що його тримали у поліцейському відділку … давали підстави для підозри, що заявник справді міг зазнати шкоди від дій поліцейських.

…Суд вкотре зазначив, що у випадках, коли особа заявляє про те, що вона потерпіла від брутальних дій поліції чи інших осіб, що перебувають на державній службі, тобто стверджує про порушення ст. З Конвенції, органи влади зобов'язані провести ефективне розслідування , у результаті якого було б встановлено винних і притягнуто їх до відповідальності.

……недолік розслідування справи позбавив заявника можливості оспорити версію подій, викладену поліцейськими.

Зважаючи на зазначені обставини, що свідчать про відсутність належного та ефективного розслідування, Суд постановив, що мало місце порушення ст. З Конвенції”.


По заяві ОСОБА_2 теж не було проведено прокуратурою ефективного розслідування. Оцінюючи надану заступником прокурора міста Рівного постанову про відмову в порушення кримінальної справи суд зважає на наступне:


Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 виніс 15 червня 2009 року помічник прокурора міста Рівного ОСОБА_7 Строки розгляду заяви, передбачені ст. 97 КПК України, були порушені. ОСОБА_7 не є органом досудового слідства (слідчим) і не є прокурором, який за Законом „Про прокуратуру” і своїми службовими повноваженнями здійснює нагляд за органами дізнання. При цьому доводів про те, що при винесенні постанови він діяв в межах своєї компетенції цей помічник прокурора не виклав. Його постанова ґрунтується лише на запереченні працівника міліції ОСОБА_3а К.У. та посиланні на постанову судді Долі В.А., яка не вступила в законну силу. Помічник прокурора, замість з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення кримінальної справи зробив без проведення розслідування висновок про відсутність складу злочину, що, вочевидь, неможливо без встановлення, дослідження і оцінки доказів. Помічник прокурора виходив з безпідставної презумпції, що особа, яка вийшла з міліції з тілесними ушкодженнями, сама собі нанесла ці пошкодження. Між тим, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі ?лтай проти Туреччини” вказав: у слід нагадати, що у випадку коли всі факти, про які йде мова, становлять виключну сферу обізнаності органів влади, як це має місце у справі щодо осіб, які перебувають під контролем таких органів, версія скаржника є основним чинником визнання причин тілесних ушкоджень. Таким чином органи влади повинні перевірити достовірність тверджень про погане поводження, співставивши результати медичного обстеження з версією скаржника”. Така вимога стосується і заяви ОСОБА_2, оскільки в момент спричинення йому тілесних ушкоджень він перебував в службовому кабінеті міліції, тобто під контролем працівників міліції, які його допитували, на нього надівались наручники. Працівник прокуратури не зважив, що для доведення факту самонанесення тілесних ушкоджень необхідні спеціальні медичні знання, а судово-медична експертиза може бути проведена лише після порушення кримінальної справи. Не дана прокуратурою оцінка застосуванню до ОСОБА_2 наручників і тримання його в кабінеті в наручниках тривалий час без оформлення протоколу про затримання.


За відсутності ефективного розслідування обставин нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не може бути відкинута його версія і прийнята за достовірну версія працівників міліції і помічника прокурора, - що зайшовши в службовий кабінет міліції цей студент став безпричинно ображати нецензурними словами працівників міліції, шарпати їх, став сам себе бити і самоспричиняти тілесні ушкодження.


Крім того, викладення в протоколі про адмінпорушення і в постанові судді суті правопорушення не відповідає диспозиції статті 185 КУпАП. В вказаній статті йдеться про злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків. В протоколі складеному ОСОБА_4 та в постанові ж судді не йдеться про злісність непокори, про якусь конкретну законну вимогу якогось конкретного працівника міліції, пов'язану з його службовими обов'язками. Дії ж по образі працівників міліції, застосуванню до них ?арпанини” не входять до об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.


Оперуповноважений міліції ОСОБА_4 невідповідність викладення ним суті правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення змісту диспозиції статті 185 КУпАП пояснив тим, що він не знає, що при викладенні суті правопорушення необхідно було зазначити не про образу працівників міліції, не про застосування до них насильства (шарпанину), не про вчинення просто непокори, а про вчинення саме злісної непокори конкретному законному розпорядженню або конкретній вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків. Юридичної освіти він не має, будь-якої професійної підготовки з юридичних питань не отримав, має лише технічну освіту. Заявив, що не знає якими законами та іншими нормативними актами він має керуватись в своїй діяльності. Складати протоколи про адміністративні правопорушення навчився працюючи дільничним інспектором міліції. Вважав себе здатним скласти протокол, бо жоден суддя при розгляді складених ним протоколів не робив йому зауважень про те, що викладення суті правопорушення має відповідати певній статті КУпАП.


За вказаних обставин, коли подія адміністративного правопорушення в суді не знайшла підтвердження, необґрунтована постанова судді суду першої інстанції не може залишатись чинною.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП ,


п о с т а н о в и в :


Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.


Постанову судді Рівненського міського суду від 3 червня 2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП скасувати, а справу - закрити за відсутності події правопорушення.


Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.




Суддя О.К.Коробов
http://reyestr.court.gov.ua/Review/4097990
http://reyestr.court.gov.ua/Review/9844655


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 28 июл 2012, 17:19 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
Справа № 33-215/09 Суддя по 1 інстанції СЕРЕДА Л.В.

Категорія ст. 185 КУпАП


ПОСТАНОВА


"27"квітня 2009 р. м. Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області ІЛЬЧЕНКО A.M., розглянувши апеляцію ОСОБА_1 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2009 року, якою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, працюючого заступником директора Золотоніської фабрики художньої Ковки, одруженого, має неповнолітню дитину на своєму утриманні, жителя АДРЕСА_1, не судимого, -

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 гривень, -


встановив:


Згідно постанови судді, ОСОБА_1, 6 лютого 2009 року близько 13 год. 25 хв., у приміщенні Золотоніського міськрайонного суду відмовився предявити працівникам СПСМ «Грифон» посвідчення особи та пройти через металошукач на предмет виявлення заборонених предметів, ображаючи працівників міліції та не реагуючи на зауваження, чим вчинив злісну непокору законній вимозі працівників міліції при виконанні ними службових обовязків.

Заслухавши ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, вважаю, що постанова судді підлягає до скасування, а провадження по справі закриттю з таких підстав.

Згідно пояснень ОСОБА_1, що підтверджено наданими ним документів, Золотоніський міськрайонний суд з 22 травня 2006 року розглядає цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Золотоніської міської Ради про визнання незаконним рішення № 547 від 3 липня 1997 року, по суду ця справа за 2009 рік рахується за № 2-а-56.

Справа неодноразово слухалася різними суддями, але не знаходить свого законного вирішення, по справі приймалися вже рішення, але за скаргами ОСОБА_1, рішення, як незаконні, скасовувалися. Зараз справа знаходиться в провадженні судді Міщенко С. В.

6 лютого 2009 року згідно повідомлення суду ОСОБА_1 був викликаний до суду, до судді Міщенко С. В. В 13 годин 15 хвилин ОСОБА_1, згідно його пояснень, зявився в суд, предявив повідомлення суду та паспорт, був пропущений через металошукач та пройшов до приміщення суду. Але після цього міліціонер почав вимагати вивернути кишені та ображати його. Він, ОСОБА_1, вважав, що його провокують, почав вимагати щоб покликали суддю Міщенко С. В., йому почали погрожувати пістолетом та наручниками, а потім оформили протокол про адміністративне правопорушення. При цьому згідно пояснень ОСОБА_1, він затримувався більше ніж на 3 години, а цивільна справа за його позовом не розглядалася.

Згідно пояснень працівників суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дійсно 6 лютого 2009 року близько 14 годин до канцелярії суду зайшов ОСОБА_1 в супроводі працівників «Грифону» з бажанням написати скаргу на дії працівника «Грифону», його просили вийти з канцелярії, але він не підкорився, коли його почали силою виводити, то він, ОСОБА_1 почав кричати(а. с. 14, 15, 16).

Таким чином по справі встановлено, що працівниками «Грифон» ОСОБА_1 був пропущений до суду через рамку металошукача та пройшов до канцелярії суду.

Згідно з «Правилами пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів» затверджених наказом Державної судової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2005 року № 101/765, якщо особа, яка зявилася до суду не надала документів, що засвідчують її особу і відмовилася пройти через металошукач, вона не допускається до суду. Якщо особа бере участь у провадженні справи, але в неї відсутні документи, що засвідчують її особу, то міліціонер через судового розпорядника, чи секретаря судового засідання зясовує особу прибулого і в подальшому виконує вказівки головуючого в судовому засіданні.

З цього видно, що в даному випадку працівниками міліції були порушені вказані «правила», а тому ОСОБА_1 мав право оскаржити їх дії до головуючого по справі, чи до голови суду, створення перепон йому в цьому є незаконними діями. Тому в діях ОСОБА_1, який висловлював своє обурення з приводу таких дій працівників міліції, не створює склад адміністративного правопорушення. Більш того, по справі не встановлено намір ОСОБА_1 на злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівнику міліції, згідно матеріалів справи він прийшов в суд по виклику суду для його участі в якості позивача по розгляду в судовому засіданні цивільної справи.

Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення(а. с 1-2) та з постанови судді(а. с. 19) обвинувачення ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення не співпадають.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив «непокору» працівникам міліції, що згідно ст. 185 КпАП України не є адміністративним правопорушенням.

Суддя ж в своїй постанові вказала, що ОСОБА_1 вчинив «злісну непокору» працівникам міліції, хоча він в цьому не звинувачувався і в чому проявилася ця злісність суддя не вказала.

При таких обставинах постанова судді відносно ОСОБА_1 підлягає до скасування, а провадження по справі закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КпАП України, -


ПОСТАНОВИВ:


Апеляцію ОСОБА_1 задоволити.

Постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП України ОСОБА_1 скасувати за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Провадження по справі закрити.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/8522946

____________________________________________
грифон
http://reyestr.court.gov.ua/Review/9427543
http://reyestr.court.gov.ua/Review/3736421

Відповідно до п. 1.5.1 наказу МВС України та ДСА України «Про затвердження інструкції «Про порядок організації підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорони приміщень суду» від 6.09.2004 року № 1003 дск/04 дск,


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
Показать сообщения за:  Сортировать по:  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 249 ]  На страницу Пред.  1 ... 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 ... 17  След.

Часовой пояс: UTC + 2 часа


Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 5


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти: