|
Стаття 20. Відвід судді НПК
Стаття 20. Відвід судді
Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.
При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід судді вирішується головою господарського суду або заступником голови господарського суду, а про відвід заступника голови — головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід.
Коментована стаття передбачає підстави для відводу судді господарського суду, що є однією з гарантій об'єктивного розгляду справи у суді. Зазначене пояснюється тим, що при розгляді господарської справи ні в осіб, що беруть участь у справі, ні у присутніх у залі судового засідання не має бути сумнівів в об'єктивності, неупередженості судді (суддів).
Однією з підстав, коли суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), є ситуація, коли він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі. Аналогічне правило слід застосовувати у разі, коли справа розглядається колегіально — до складу колегії не можуть входити судді, що перебувають у спорідненості між собою. Слід зазначити, що в коментованій статті йдеться не лише про близьких родичів (наприклад, батьки, діти, рідні брати та сестри, усиновителі, дід, баба, онуки, а також подружжя, хоча вони не є родичами між собою), а про будь-яку спорідненість (наприклад, дядько, тітка, мачуха, вітчим, племінники тощо).
Крім того, суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Закон не надає вичерпного переліку обставин, за яких суддя може бути усунений від участі у розгляді конкретної судової справи, оскільки передбачити всі ситуації та обставини неможливо. При цьому обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді і можуть бути підставою його відводу, мають бути підтверджені конкретними фактичними даними.
Згідно з коментованою статтею суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Існування зазначеної норми пояснюється тим, що участь у провадженні у справі неминуче призводить до формування у судді визначеного погляду з приводу того, як потрібно вирішати господарський спір, у зв'язку з чим його певна позиція з цього приводу може вплинути на його об'єктивність при новому розгляді справи. Тому закріплення у коментованій статті зазначеного правила є виправданим як з теоретичного, так і з практичного поглядів.
Коментована стаття передбачає два порядки відводу судді господарського суду: 1) добровільний (самовідвід); 2) примусовий (за заявою інших осіб).
Аналізуючи зміст коментованої статті, можна дійти висновку, що закон покладає на суддю обов'язок заявити самовідвід за наявності зазначених обставин, якщо: 1) суддя є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі; 2) буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді; 3) суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі у новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Це означає, що за наявності таких обставин суддя повинен відмовитися від розгляду справи за власною ініціативою, навіть якщо з боку інших осіб, які мають право заявити відвід судді господарського суду, не було заперечень або заяв про відвід. Проте це не позбавляє певних учасників судового процесу права заявити відвід судді господарського суду.
Відповідно до коментованої статті за цих самих підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь у судовому процесі. У зв'язку з цим заявления відводу судді — це їх право, а не обов'язок. Слід зазначити, що право заявити відвід судді мають не всі учасники судового процесу, а лише закріплені у коментованій статті — сторони і прокурор, у зв'язку з чим зазначена імперативна норма є вичерпною і розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому відвід, що був заявлений сторонами та/або прокурором, має бути мотивованим і заявленим у письмовій формі, тобто мають бути письмово зафіксовані конкретні фактичні дані, що піддають сумніву об'єктивність та неупередженість судді (суддів), які розглядають конкретну судову справу.
Як випливає зі змісту коментованої статті, існує два моменти, коли можна заявити про відвід судді уповноваженим на те учасникам судового процесу: 1) до початку вирішення спору; 2) після початку вирішення спору. При цьому перший випадок є загальним правилом, передбаченим коментованою статтею, — відвід має бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Інший випадок є винятком із загального правила і застосовується лише у разі, коли сторона та/або прокурор дізналися про такі обставини після початку розгляду справи по суті. Про факт з'ясування обставин, що піддають сумніву неупередженість та об'єктивність розгляду справи суддею, після початку розгляду справи по суті сторони та/або прокурор зобов'язані також зазначити у письмовій формі з відповідним обґрунтуванням своїх вимог, у разі відсутності яких надана заява (клопотання) про відвід не приймаються у зв'язку з порушенням строку на заявления відводу судді.
Закон чітко визначає коло осіб, які наділені правом вирішувати питання щодо заявлених відводів. Так, відповідно до коментованої статті питання про відвід судді вирішується головою господарського суду або заступником голови господарського суду, а про відвід заступника голови — головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу у триденний строк з дня надходження заяви. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України у триденний строк з дня надходження заяви про відвід. Отже, закон закріплює імперативну норму щодо визначення строку для прийняття рішення щодо задоволення чи відмови у задоволенні заявленого відводу сторонами та/або прокурором — триденний строк з дня надходження заяви, після спливу якого виноситься ухвала, в якій може бути лише одне з двох варіантів вирішення заяви по суті, що тягне за собою певні кричні наслідки: 1) або задовольнити заяву про відвід — тоді зазначається суддя, у провадження якого передається зазначена судова справа; 2) або відмовити у заяві про відвід — у такому разі справа розглядається тим суддею, який порушив провадження у справі.
_____________________________________________________________________________
Відвід суду або процесуальна безпорадність?
Все частіше можна почути про проблеми, які виникають при здійсненні правосуддя, про упереджених суддів, з якими, нібито, домовилася інша сторона. Диму без вогню, як відомо, не буває...
Можливість заявити відвід суду повинна забезпечити надійний захист процесу від імовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Іноді відвід можна застосувати як спосіб затягування процесу, оскільки після задоволення заяви про відвід справа підлягає розгляду новим складом суду, на що потрібен час.
Цивільний процесуальний кодекс передбачає такі підстави для відводу суддів:
якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі , представники, прокурор, секретар судового засідання;
якщо вони особисто, прямо або побічно зацікавлені в результаті справи;
якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі;
якщо вони перебувають в особливих відносинах з особами, які беруть участь у справі;
якщо будуть установлені інший обставини, які викликають сумнів у їхній неупередженості.
до складу суду не можуть входити особи, які є родичами між собою.
Факторів, які впливають на неупередженість судді можна вигадати безліч. Щоб уникнути проблем, законодавець передбачив положення ст. 18 ЦПК України щодо інших обставин, які викликають сумнів у їхній неупередженості. Все просто. Якщо ви маєте підстави вважати, що суддя не обєктивний , або просто хочете затягти процес, потрібно шукати ці інші обставини. Необхідно вказати, що підстави дійсно мають місце й правильно мотивувати власну позицію. Основним ризиком є те, що незадоволений відвід руйнує відносини із судом. Заявити мотивований відвід на підставі п. 5 ст. 18 ЦПК - це ще не гарантія його задоволення.
Розглянемо випадок із практики. В одному з районних судів м. Києва розглядалася цивільна справа. Доля позову залежала від показань свідка - службовця органів МВС. Представник відповідача обґрунтовуючи свої заперечення заявив клопотання про допит цього свідка, посилаючись на неможливість забезпечити його явку й на положення ст. 30 ЦПК, що стосується сприяння суду у витребуванні доказів, коли щодо їхнього надання сторонами є утруднення, просив викликати в суд. Цікаво, що на стадії підготовки до судового розгляду й у судовому засіданні було встановлено, що свідок ухиляється від явки в суд. Свідок два рази одержав виклик і через третіх осіб передав, що прибути в суд не має бажання.
Суд відхилив мотивоване клопотання представника про допит свідка. Відмову суд мотивував на підставі ст. 15 ЦПК, тобто встановлення судом обставин справи на засадах змагальності й ст. 30 ЦПК у частині обовязку сторін доводити ті обставини й подавати докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (хоча повинен був застосувати ст. 30 ЦПК у частині сприяння суду у витребуванні доказів). Подібні дії судді варто кваліфікувати як намір, а не помилку, тому, виходячи з вимог професійності й високого звання судді, такі дії є неприпустимими.
Отже , з огляду на викладене, представник відповідача мав всі підстави сумніватися в неупередженості судді. Представник заявив відвід, відповідач відвід підтримав. Суд відправився в нарадчу кімнату відповідно до вимог ст. 22 ЦПК. Згодом суд ухвалив постанову про незадоволення заяви про відвід. У постанові відзначалося: Згідно ст. 18 ЦПК України судді не можуть брати участь у справі й підлягають відводу ( самовідводу ): 1) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі , представники, як прокурор, секретар судового засідання... ; 5) якщо будуть установлені інші обставини, які викликають сумнів у їхній неупередженості. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між собою . Отже , суд не вбачає підстав для задоволення відводу. Представник відповідача зробив ще три мотивовані заяви про відвід (у цілому чотири), кожна мотивувалася новими порушеннями суддею процесуальних норм і п. 5 ст. 18 ЦПК. Всі заяви суд відхилив з постановленням ідентичних постанов.
У наведеному випадку кожна постанова суду про незадоволення заяви про відвід була ухвалена з порушенням процесуального закону. У постановах дійсно була відсутня мотивувальна частина, що є порушенням ст.ст. 232 і 234 ЦПК України. Зокрема, ст. 234 ЦПК вимагає вказівки в постанові мотивів, на підставі яких суд прийшов до певних висновків, і закону , яким керувався суд. Щодо закону в постанові мова йде, проте це не мотив. Суддя повинен був розяснити, з огляду на доводи заявника, чому він прийшов саме до такого висновку.
У цьому випадку все, що залишалося робити представникові - закріплювати якнайбільше підстав для апеляційного оскарження.
Фінал у цій справі - перемога представника відповідача. Позивачеві було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Досвід свідчить про необхідність дотримання таких правил у випадку застосування п. 5 ст. 18 ЦПК України. По-перше, правильний аналіз фактичних підстав, які вказують нам на упередженість судді. По-друге, по можливості більша деталізація цих фактів і повна їхня фіксація в протоколі судового засідання. Варто вказати, що підстави для заявленого відводу викликають сумнів у неупередженості судді, про що необхідно вказати.
Влада судді щодо вирішення питання про відвід самого себе не є виправданою, оскільки не враховується субєктивний фактор. Можливий вихід із ситуації - законодавче закріплення права одного невмотивованого відводу. Але подібне надасть підстава для зловживання. У випадку можливості невмотивованого відводу, у зручний момент зацікавлений учасник процесу зможе негативно вплинути на розгляд справи, викликавши затягування . Нічого кращого крім п. 5 ст. 18 ЦПК на противагу реаліям практики ми не маємо.31.08.2004 Юрист
Руслан Білицький
Питання про відвід судді вирішується головою господарського суду або заступником голови господарського суду, а про відвід заступника голови — головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід.
Коментована стаття передбачає підстави для відводу судді господарського суду, що є однією з гарантій об'єктивного розгляду справи у суді. Зазначене пояснюється тим, що при розгляді господарської справи ні в осіб, що беруть участь у справі, ні у присутніх у залі судового засідання не має бути сумнівів в об'єктивності, неупередженості судді (суддів).
Однією з підстав, коли суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), є ситуація, коли він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі. Аналогічне правило слід застосовувати у разі, коли справа розглядається колегіально — до складу колегії не можуть входити судді, що перебувають у спорідненості між собою. Слід зазначити, що в коментованій статті йдеться не лише про близьких родичів (наприклад, батьки, діти, рідні брати та сестри, усиновителі, дід, баба, онуки, а також подружжя, хоча вони не є родичами між собою), а про будь-яку спорідненість (наприклад, дядько, тітка, мачуха, вітчим, племінники тощо).
Крім того, суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Закон не надає вичерпного переліку обставин, за яких суддя може бути усунений від участі у розгляді конкретної судової справи, оскільки передбачити всі ситуації та обставини неможливо. При цьому обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді і можуть бути підставою його відводу, мають бути підтверджені конкретними фактичними даними.
Згідно з коментованою статтею суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Існування зазначеної норми пояснюється тим, що участь у провадженні у справі неминуче призводить до формування у судді визначеного погляду з приводу того, як потрібно вирішати господарський спір, у зв'язку з чим його певна позиція з цього приводу може вплинути на його об'єктивність при новому розгляді справи. Тому закріплення у коментованій статті зазначеного правила є виправданим як з теоретичного, так і з практичного поглядів.
Коментована стаття передбачає два порядки відводу судді господарського суду: 1) добровільний (самовідвід); 2) примусовий (за заявою інших осіб).
Аналізуючи зміст коментованої статті, можна дійти висновку, що закон покладає на суддю обов'язок заявити самовідвід за наявності зазначених обставин, якщо: 1) суддя є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі; 2) буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді; 3) суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі у новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Це означає, що за наявності таких обставин суддя повинен відмовитися від розгляду справи за власною ініціативою, навіть якщо з боку інших осіб, які мають право заявити відвід судді господарського суду, не було заперечень або заяв про відвід. Проте це не позбавляє певних учасників судового процесу права заявити відвід судді господарського суду.
Відповідно до коментованої статті за цих самих підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь у судовому процесі. У зв'язку з цим заявления відводу судді — це їх право, а не обов'язок. Слід зазначити, що право заявити відвід судді мають не всі учасники судового процесу, а лише закріплені у коментованій статті — сторони і прокурор, у зв'язку з чим зазначена імперативна норма є вичерпною і розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому відвід, що був заявлений сторонами та/або прокурором, має бути мотивованим і заявленим у письмовій формі, тобто мають бути письмово зафіксовані конкретні фактичні дані, що піддають сумніву об'єктивність та неупередженість судді (суддів), які розглядають конкретну судову справу.
Як випливає зі змісту коментованої статті, існує два моменти, коли можна заявити про відвід судді уповноваженим на те учасникам судового процесу: 1) до початку вирішення спору; 2) після початку вирішення спору. При цьому перший випадок є загальним правилом, передбаченим коментованою статтею, — відвід має бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Інший випадок є винятком із загального правила і застосовується лише у разі, коли сторона та/або прокурор дізналися про такі обставини після початку розгляду справи по суті. Про факт з'ясування обставин, що піддають сумніву неупередженість та об'єктивність розгляду справи суддею, після початку розгляду справи по суті сторони та/або прокурор зобов'язані також зазначити у письмовій формі з відповідним обґрунтуванням своїх вимог, у разі відсутності яких надана заява (клопотання) про відвід не приймаються у зв'язку з порушенням строку на заявления відводу судді.
Закон чітко визначає коло осіб, які наділені правом вирішувати питання щодо заявлених відводів. Так, відповідно до коментованої статті питання про відвід судді вирішується головою господарського суду або заступником голови господарського суду, а про відвід заступника голови — головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу у триденний строк з дня надходження заяви. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України у триденний строк з дня надходження заяви про відвід. Отже, закон закріплює імперативну норму щодо визначення строку для прийняття рішення щодо задоволення чи відмови у задоволенні заявленого відводу сторонами та/або прокурором — триденний строк з дня надходження заяви, після спливу якого виноситься ухвала, в якій може бути лише одне з двох варіантів вирішення заяви по суті, що тягне за собою певні кричні наслідки: 1) або задовольнити заяву про відвід — тоді зазначається суддя, у провадження якого передається зазначена судова справа; 2) або відмовити у заяві про відвід — у такому разі справа розглядається тим суддею, який порушив провадження у справі.
|
Вход
FAQ
Поиск
Писать то я не разучился еще, и дело совсем не в этом...
Сообщение, не относящиеся к теме
