Текущее время: 28 мар 2024, 11:46

Часовой пояс: UTC + 2 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 101 ]  На страницу Пред.  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7  След.
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 11 июл 2011, 11:58 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
БЭП

http://solariy.com.ua/practic.phtml?id=6


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 19 июл 2011, 14:57 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
+ БЭП

http://uspishnaukraina.com.ua/news/815.html

http://reyestr.court.gov.ua/Review/16554853


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 19 июл 2011, 19:10 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
Дисциплінарна відповідальність Д В С

Частиною 1 ст. 11 Закону про ДВС встановлено, що державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 6 того ж Закону працівники органів ДВС (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту ДВС Мінюсту України, відділів ДВС Головного управління юстиції Мінюсту України в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів ДВС відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України від 16.12.93 р. № 3723-XII «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону.

Згідно зі ст. 17 того ж Закону громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов’язки».

В цьому випадку суворим дотриманням Конституції України і законів України є зокрема виконання положень:

- ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України;

- ст. 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення приймаються судами ім’ям України і є обов’язковими до виконання на всій території України;

- ч. 2 ст. 11 Закону про судовий устрій України, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами і юридичними особами на всій території України;

- ч. 1 ст. 1 Закону про ДВС, відповідно до якої ДВС входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

У нашому випадку відмова від виконання рішення суду може тлумачитися не інакше, як порушення присяги державного службовця, що тягне за собою звільнення з державної служби.

На жаль, нам не відомі прецеденти звільнення державних виконавців з посади у результаті порушення ними Присяги.

На нашу думку, це певним чином більш сприятливо вплинуло б на ставлення державних виконавців до своїх прямих обов’язків.

http://svitdvs.info/index.php?option=co ... Itemid=126


порядок проведения служебного расследования

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... 0-2000-%EF

положение о гор районных органах юстиции

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... 0-2000-%EF


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 02 авг 2011, 19:57 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
трещина на стекле, и нетолько , автор Доктор_Макс

viewtopic.php?f=55&p=72173#p72173


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 22 авг 2011, 14:20 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
административное задержание

http://radnuk.info/statti/544-protses/1 ... 07-55.html

http://www.advocatesanswers.in.ua/xii-/ ... 14-39.html


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 23 авг 2011, 08:54 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
полезные текстовки :

Постанова Пленуму Верховного суду України N 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» декларує, що Конституція України (ст. 8) має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Отже, суди при розгляді конкретних справ повинні оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, що не суперечить їй.

На нашу думку, виходячи з системного аналізу норм п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, а також норм кримінально-процесуального закону, можна зробити висновок про те, що особа в будь-якому випадку має право подати апеляційну або касаційну скаргу, якщо законом прямо не передбачено, що дане рішення не підлягає апеляційному та/або касаційному оскарженню. При цьому, відсутність в законі вказівки на можливість касаційного оскарження того або іншого рішення, не є підставою для відмови в розгляді касаційної скарги, в цьому випадку громадянам гарантується право касаційного звернення безпосередньо на підставі Конституції України (ст. 8 Конституції України), а Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, повинен керуватися Конституцією, як актом прямої дії.

http://yust.kiev.ua/ua/publications/38
__________________________________________________________________________________________________

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 5

Право на свободу та особисту недоторканність

1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.
Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і
відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним
судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання
законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого
обов'язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою
допровадження її до компетентного судового органу за наявності
обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення
або якщо
обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею
правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з
метою застосування наглядових заходів виховного характеру або
законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до
компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню
інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих,
алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її
недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться
процедура депортації або екстрадиції.

2. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований
зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке
обвинувачення, висунуте проти нього.


3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з
положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно
постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає

право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено
розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під
час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями
з'явитися на судове засідання.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або
тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході

якого суд без зволікання встановлює законність затримання і
приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання,
здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене
правовою санкцією право на відшкодування.


http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... eg=995_004


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 26 авг 2011, 14:00 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
комментарии конституционн норм

http://www.uapravo.com/hro/text.php?lan ... d_parent=0


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 01 сен 2011, 12:47 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
ВОЛОДАРСКИЙ

Ответственность водителей: за что могут наказать и как защититься
31.08.2011 08:58


В сфере привлечения водителей к административной ответственности произошло несколько событий, достаточно серьезно изменивших ситуацию. Кроме нашумевшего Закона «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень», в 2011 г. вступили в силу ряд других законов, менее обсуждаемых, но не менее важных.

Обжалование решений суда по делам о ДТП — практически невозможно

Прежде всего, следует отметить изменение Кодекса административного судопроизводства в части обжалования решений, действий или бездействия субъектов властных полномочий, связанных с привлечением граждан к административной ответственности. Статьей 171-2 Кодекса административного судопроизводства дополнен в соответствии с Законом N 2453-VI от 07.07.2010 г.

Фактически единственное, что действительно ново, — это ликвидация апелляционного обжалования по таким делам. Само это решение, безусловно, следует оценить отрицательно.

Очевидно, что возможности водителей по обжалованию явно неправомерных постановлений, вынесенных должностными лицами ГАИ, серьезным образом снижены. Однако это не единственный недостаток.



В свое время, одновременно с введением «новых штрафов», была введена апелляция по тем делам об административных правонарушениях, которые рассматриваются судами. Одновременно была ликвидирована существовавшая ранее возможность обжалования постановлений в Верховный Суд Украины. Это привело к двум резко отрицательным последствиям.

Во-первых, отдельные судьи апелляционных судов (а в этих судах обычно работают судьи достаточно высокого профессионального уровня!) начали, зная, что их решение обжаловать принципиально невозможно, выносить постановления с явными нарушениями закона. Вплоть до игнорирования пропуска без уважительных причин срока апелляционного обжалования, явного игнорирования обстоятельств дела и т.п.

Нельзя сказать, что такие явления являются массовыми, но на общем фоне судебной практики по этой категории дел заметны. Особенно это касается дел по ДТП, где решение о виновности того или иного участника ДТП имеет, согласно ст.61 ГПК Украины, обязательное значения для суда при рассмотрении дела о возмещении ущерба. В результате получается, что возможности по доказыванию своей невиновности (и так урезанные в силу «усеченности» административного процесса как такового и достаточно примитивного аппарата сбора доказательств в КоАП, «невыписанности» в нем многих соответствующих процедур) для участника ДТП еще более уменьшаются.

Второй крайне негативный момент заключается в том, что каждый апелляционный суд может иметь свою практику по таким делам. В силу того, что до кассационной или надзорной инстанции национального уровня дела не доходят, получается, что какой бы то ни было общей практики по ним быть не может. В результате разными судами в разных регионах могут приниматься разные решения при одинаковых обстоятельствах; процессуального средства исправить ситуацию (без обращения в Конституционный Суд Украины) не существует.

Очевидно, что в ситуации, когда дела об «обычных нарушениях ПДД» будут «заперты» на уровне районных судов, ситуация по ним станет еще хуже.

Почему принято такое решение? Очевидно, в очередной раз такие дела сочли «малозначительными», «недостойными внимания высоких судебных инстанций».

Такое решение представляется абсолютно неверным.

Во-первых, справедливость в принципе не может быть «малозначительной». Дело ведь не в суммах штрафов, дело в защищенности гражданина перед произволом должностного лица, в данном случае водителя перед лицом сотрудника ГАИ (очевидно, что дела указанной категории — самые массовые среди дел, связанных с привлечением к административной ответственности). Во-вторых, и сами штрафы по многим нарушениям не такие уж малые, да и изменение законодательства в сторону их дальнейшего повышения в будущем, увы, исключить нельзя. Без одновременного внедрения правовых механизмов для эффективной защиты прав водителя такие изменения дадут крайне отрицательный эффект.
Как защититься

Означает ли это, что средства защиты отсутствуют? Нет. Дело в том, что отнесение рассмотрения этой категории дел к сфере действия Кодекса административного судопроизводства как бы вывело их из качества собственно дел об административных правонарушениях.

В результате стало возможно обращение в Европейский суд по правам человека, на основании ст.6, 13 Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Кстати, учитывая обязательность решения суда по делу об административном правонарушении для суда, рассматривающего гражданское дело о возмещении ущерба в части виновности конкретного лица, первое можно считать решением суда, затрагивающим гражданские права. И на этом основании также обращаться в Европейский суд.



Между прочим, массовые обращения, связанные со сферой административной ответственности за нарушения ПДД и за ДТП, дав понять Европе об уровне нарушений прав человека в этой сфере в Украине, могут помочь изменить ситуацию...
ГАИ теперь обязана доказывать виновность водителя

Не менее, а может быть, и более важным, но зато позитивным, является решение Конституционного Суда Украины от 22.12.2010 г. об официальном толковании ст.14-1 КоАП (предусматривавшей административную ответственность собственников транспортных средств на основании фотофиксации нарушений ПДД, то есть так называемые «письма счастья»).

Дело не только в том, что саму ст.14-1 КоАП признали неконституционной (хотя этот факт сам по себе очень важен; между тем, видимо, в силу того, что «письма счастья» не практиковались на протяжении последнего периода, он хоть и не остался совсем незамеченным водительским сообществом, но не получил резонанса, достойного своего значения: впервые один из важнейших государственных органов встал на сторону водителей по достаточно принципиальному вопросу юридической ответственности! Об этом нужно помнить, и, в случае наличия правовых оснований, обращаться в Конституционный Суд.)

Намного важнее другое. Дело в том, что на протяжении длительного времени и в среде автомобилистов, и у некоторых юристов, и, естественно, очень популярная среди сотрудников ГАИ, существовала точка зрения, что по делам об административных правонарушениях вообще отсутствует презумпция невиновности как таковая. Дескать, инспектор может написать вообще все, что угодно. А водитель сам должен доказывать свою невиновность, будь то при обжаловании вынесенного инспектором постановления, будь то в случае рассмотрения дела судом по первой инстанции.

С одной стороны, абсурдность такой точки зрения очевидна, поскольку доказать, что чего-то не было бывает гораздо сложнее, чем что что-то было. И не всегда понятно, как именно можно это доказать.

С другой — такая точка зрения, по понятным причинам, была очень удобна, прежде всего, ГАИ, хотя отчасти поколеблена возложением на ответчика обязанности доказывания ч. 2 ст.71 КАС. В результате, многие инспектора нарушения выписывали, что называется, от фонаря.

Обусловлена эта точка зрения была тем, что в КоАП, где процессуальные вопросы выписаны весьма скупо и отчасти примитивно (вновь видим подход законодателя к этим делам как к «незначительным»!), в явном виде презумпция невиновности отсутствовала, да и вопросы доказывания расписаны в высшей степени упрощенно.


Как защищаться

Процитируем решение Конституционного Суда в его описательной части:

4. Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

4.1. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

То есть Конституционный Суд Украины признал, что презумпция невиновности распространяется на дела об административных правонарушениях! А это означает, что подход к доказыванию вины по этим делам, по сути дела, должен быть таким же, как и по уголовным делам!

По крайней мере, вину гражданина не только в преступлении, но и в административном правонарушении, — соответствующие государственные органы обязаны доказать. И доказать четко, обвинение не должно основываться на предположениях.

Фактически это означает необходимость кардинальной перемены практики по таким делам, начиная с первичного звена производства по ним — составления админпротокола на месте нарушения! Так что сфера применения этого постановления выходит далеко за пределы собственно «писем счастья», и на текст решения (которое, заметим, является обязательным на всей территории Украины и не подлежит обжалованию, то есть фактически становится частью законодательства!) можно ссылаться и при рассмотрении дел об административных правонарушениях судами, и при обжаловании постановлений, вынесенных сотрудниками ГАИ!

Кстати говоря, это не единственное важнейшее положение этого решения Конституционного Суда. Процитируем дальше:

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005) . Принцип правової визначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010). Наведені конституційні засади враховуються Конституційним Судом України у процесі перевірки на відповідність Конституції України положень статті 14-1, частини шостої статті 258 Кодексу.

Важность этого положения трудно переоценить. Конституционный Суд (в очередной раз, учитывая те более ранние решения, на которые тут идет ссылка) подтвердил: к юридической ответственности нельзя привлекать тех, чье поведение не является неправомерным, и кто не может отвечать за неправомерные действия других лиц, которые не может предвидеть и просчитать свою ответственность за них.

У нас одна из практических проблем для водителей — «ответственность без вины — как владельцев источников повышенной опасности» (ст.1187 ГК), прежде всего это касается дел о наездах на пешеходов в случае виновности в ДТП самих пешеходов. Ситуация, когда невиновный платит виновному — по сути дела, дикость! «Битый небитого везет»... А самое главное — человека привлекают к ответственности, по сути, не за какое-то неправомерное поведение, а за сам факт наличия у него автомобиля!

Так вот, исходя из процитированного, такое применение этой нормы противоречит указанным правовым принципам.

И на указанные решения Конституционного Суда тоже можно ссылаться при защите от претензий пешеходов-нарушителей, возражая против их исковых требований.

Автор: адвокат Вадим Володарский, Автопортал

http://cripo.com.ua/?sect_id=7&aid=121435


http://vvlaw.com.ua/index.php?id=40

http://vvlaw.com.ua/index.php?id=34


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 14 сен 2011, 13:44 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
ОБОСНОВАНИЕ МОРАЛЬНОГО ВРЕДА В СУДЕ.

http://averba.com.ua/yuridicheskie-kons ... vreda.html

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ ... 0004700-95

http://www.zlegal.com.ua/article/yak-se ... kazi-.html

http://www.zlegal.com.ua/article/yak-se ... dika-.html

http://justinian.com.ua/article.php?id=328

http://www.vuzlib.net/ck/5-86.htm

http://www.journal.yurpayintel.com.ua/25/print/

http://media-yuryst.com/moralna_shkoda_ ... annya.aspx


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 14 сен 2011, 16:31 
Не в сети
Постоялец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 10 фев 2011, 17:24
Сообщений: 657
Откуда: Киев
Авто: PATRIOT
Державна реєстраційна служба
доступ до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
http://www.drsu.gov.ua

_________________
А ПОТОМУ, ЧТО НЕТ ГАРАНТИИ НИГДЕ И НИ НА ЧТО.
Ну где у вас гарантия, что хлеб, который ели вы, Не будет завтра вам как неоплатный долг зачтен?
И где у вас гарантия, что гимн, который пели вы, Не будет завтра проклят, заклеймен и запрещен?.


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 15 сен 2011, 11:37 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
ст. 59 Конституции,

право на вибір захистника

смысл не в политике , а в текстовке ....

Ось вже котрий місяць політично просунуті громадяни на всі заставки лають Печерський райсуд Києва, суддю Родіона Кірєєва та організатора грандіозно-скандальної карної справи проти екс-прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко Андрія Портнова. Звісно, дякувати їм нема за що. Але не можна не побачити й дещицю позитиву від діяльності цих, прости Господи, юристів. За те, що несуть правову освіту в маси, наприклад – лише за одне це тому ж Родіону треба молоко видавати за шкідливі умови роботи. Бо він, відсторонивши від захисту Тимошенко народного депутата Сергія Власенка, зробив для утвердження правової держави більше, ніж автор цих рядків своєю багаторічною писаниною на тему ігнорування судами статті 59 Конституції України .



Згідно з цією вікопомною статтею кожна людина є вільною у виборі захисника своїх прав: хоче – сама себе захищає, хоче – запрошує когось зі сторони. Причому, запрошує на власний розсуд без порад з боку слідчих, суддів чи прокурорів. Цій конституційній нормі вже 15 років, але вона не діє. Що й довів суддя Кірєєв, вигнавши з залу пана Власенка, якого підсудна Тимошенка запросила в якості свого захисника. При цьому Кірєєв послався на те, що згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України захисником може бути виключно адвокат або близький родич, а Власенко, хоча й отримав свого часу адвокатське свідоцтво, займатись адвокатською практикою наразі права не має. Бо народним депутатам заборонено суміщати законодавчу роботу з іншими видами оплачуваної діяльності (за винятком творчої, викладацької та наукової), зокрема – адвокатською.



Ось така логіка в судді Кірєєва. Точніше – ось така логіка в доктора юридичних наук Портнова. Позаяк припустити, що Кірєєв самотужки може приймати якісь рішення щодо Тимошенко, розум категорично відмовляється: «Не вірю!», — як говорив у таких випадках незабутній засновник Малого художнього театру з Москви.



Дійсно, сформульоване в статті 59 Конституції України положення про вільний вибір захисника суперечить статті 44 прийнятого ще в 1960 року Кримінально-процесуального кодексу України, згідно якої захисником у кримінальному процесі може бути лише адвокат. Щоправда, той же КПК України на стадії судового розгляду справи як захисників, окрім адвокатів, також дозволяє допускати близьких родичів підсудного за чітко визначеним переліком (так, наприклад, рідний брат підсудного може здійснювати його захист, а двоюрідний – ні) та «фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги». Але хто такі ці «фахівці» — не знає ніхто. Навіть Верховний Суд України. Тому на перший погляд може здатися, що суддя Кірєєв правий. Одначе, лише на перший, оскільки «знавець» конституційного права Портнов чомусь не підказав йому, що у випадках колізії між Конституцією та законом слід все ж таки застосовувати норму Конституції як закон прямої дії.



Україна – не Росія



Допуск до участі в кримінальних справах як захисників лише адвокатів був одним з наріжних каменів досудового слідства ще з радянських часів, оскільки адвокати вважалися традиційним придатком суддівсько-міліцейсько-прокурорської корпорації й виконували (як і нині виконують), передусім, функцію фінансового посередника між обвинуваченим та слідчим або суддею. При цьому у взаєминах між слідчими, суддями та адвокатами діє принцип «клієнти приходять та уходять, а ми залишаємося», що слугувало й слугує запорукою будь-якого правоохоронного свавілля та застосування того, що офіційно називається «недозволеними методами ведення слідства».



Ситуація потроху стала змінюватись лише в 2000 році, коли підприємець Геннадій Солдатов з Маріуполя звернувся до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення статті 59 Конституції України та статті 44 КПК України стосовно реалізації права на вільний вибір захисника. Притягнутий до кримінальної відповідальності за несплату податків, Г.Солдатов запросив бути захисником відомого юриста-науковця, фахівця в галузі податкового права. Але слідчий не допустив науковця до участі в справі на тій підставі, що останній не мав свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. КС рішенням від 16 листопада 2000 р. визнав таку практику неконституційною, після чого до захисту стали допускатися не лише адвокати, але й особи, які є «фахівцями в галузі права», точніше – мають вищу юридичну освіту.



Треба зазначити, що це рішення КС було половинчастим, бо лишилося відкритим питання, чи можуть здійснювати захист у кримінальному процесі особи, які взагалі не є юристами, оскільки згадана конституційна норма гарантує право на вільних вибір захисника без жодних обмежень щодо освітнього цензу останнього. Більш того, до кінця червня 2001 року навіть за КПК радянського взірця існував інститут громадського захисника – представники трудових колективів і громадських організацій могли брати участь у судовому процесі нарівні з адвокатом або замість адвоката й мали всі процесуальні права захисника. З практики тих років я можу навести чимало кримінальних справ, які були блискучо виграні громадськими захисниками – не маючи грошей на професійного адвоката, родичі підсудного запасались протоколом зборів трудового колективу й до суду приходи сусід чи просто знайомий з добре підвішеним язиком, який вщент розбивав обвинувачення. Агов, де ти, стаття 265 КПК України?..



Та ж Юлія Тимошенко навесні 2001 року також мала громадського захисника, який у тому ж таки Печерському суді доводив перед суддею Миколою Замковенком незаконність постанови про арешт Юлії Володимирівни. Звали громадського захисника Степан Хмара – і нічого, небо не впало від того, що Степан Ількович до числа дипломованих юристів (на відміну від невігласів Кірєєва та Портнова) не належить.



Але навіть таке половинчасте рішення Конституційного Суду призвело до того, що обвинувачені, які часто-густо не мають грошей на оплату адвокатів (мінімальний гонорар адвоката за участь у досудовому слідстві коливається в межах 500-1000 доларів США, участь на стадії судового розгляду коштує ще стільки ж), стали запрошувати як захисників знайомих або родичів з вищою юридичною освітою. Як наслідок – такі захисники «з вулиці» не дозволяли слідчому катувати обвинувачених і вимагали дотримуватися бодай якихось прав людини замість того, щоби збирати з родичів підслідного гроші на хабар. Та й адвокати, які стали втрачати в заробітках (при передачі хабара слідчому або судді адвокат згідно з усталеною практикою бере собі 25%), зарепетували. І тоді Пленум Верховного Суду України восени 2003 року виніс знамениту Постанову №8, якою, по суті, заборонив суддям виконувати рішення КС, винесене «у справі Солдатова»:



«При вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить також з’ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. Визнати правильною практику тих судів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах».



Іншими словами – плювати на ту Конституцію. Мовляв, забезпечувати головне право обвинуваченого – право на вільний вибір захисника – можна буде лише тоді, коли народні депутати додатково до Конституції приймуть ще й спеціальний закон про те, як це право реалізовувати. Цікаво, пан Портнов, який викладає конституційне право, не хоче прокоментувати цей витвір Верховного Суду? Якщо ні, тоді прокоментую я: після прийняття в 1996 році нової Конституції України Верховний Суд взагалі позбавлений права тлумачити закони (це може робити лише Конституційний Суд України, а функції Пленумів ВСУ стали зводитися тільки до узагальнення судової практики).



Що ж стосується відсутності закону, який регулює порядок допуску захисників, то Пленум ВСУ у п.2 Постанови від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» прямо вказав, що у випадку відсутності правового акта, який регулює правовідносини, що розглядаються судом, або який має додатково деталізувати положення Конституції, суд повинен застосовувати на практиці Конституцію як закон прямої дії. Сказано в Основному законі, що людина вільна у виборі захисника – будь ласка, пане суддя, не вказуй підсудному, кого йому запрошувати для представництва своїх інтересів. Урешті-решт, підсудний не вказує судді, кого допускати в якості обвинувача й чи достатньо в прокурора правових знань.



До речі, норма про вільний вибір захисника міститься також у Конституції Російської Федерації. От тільки виконується вона, між іншим, пунктуально. Обвинувачений чи підсудний у Росії може запросити в якості захисника навіть сусіда по камері. Такі випадки бували неодноразово – коли в «клітці» в залі судових засідань перебували і підсудний, і його захисник, який проходив обвинуваченим чи підсудним по іншій справі. При цьому, якщо в обраного обвинуваченим чи підсудним захисника немає юридичної освіти, то йому за рахунок держави призначається ще один захисник – з числа адвокатів. Призначається поряд, а не замість.



Але найцікавішою в історії з печерським беззаконням є реакція самого Власенка. Точніше – відсутність оної. Народний депутат України, якого з брутальним порушенням Конституції якийсь там сморчок у мантії вигнав з судової зали й заборонив надавати правову допомогу своїй підзахисній, просто мовчить. І ніяк це не коментує. Втім, позиція Власенка є зрозуміло, бо депутатський мандат ще раз він чи навряд отримає, а адвокатське свідоцтво з ним залишиться на все життя. Поведінку адвокатів завжди визначали корпоративні інстинкти, тож дивуватись тут нема чому.



Сам собі адвокат



Публічне порушення питання про необхідність виконання статті 59 Конституції в більшості адвокатів щоразу викликає просто істеричне неприйняття. Як стверджують противники цієї конституційної норми, лише адвокатське свідоцтво гарантує, що його власник буде надавати кваліфіковану правову допомогу; тож якщо допускати до захисту будь-якого, то від того якість допомоги, мовляв, різко погіршиться.



От тільки на практиці все виглядає трохи по-інакшому, оскільки переважна більшість населення не має можливості платити по 100-150 доларів за годину адвокатської роботи – а саме такою є стандартна ставка в Києві чи Одесі. При цьому, ніхто не каже, якої якості правові послуги надаються за такі гроші. Бо тому ж Власенку чи Портнову я б, наприклад, і шеляга не заплатив би – ці адвокати належать до категорії «заносящих» і до професійної праці просто не придатні. Як і 99,6% (якщо користуватись термінологією незабутнього Потебенька) їх колег.



Та й про яку таку особливу «правову допомогу» йдеться? – В українських реаліях захисник потрібен, перш за все, для того, щоби не допускати катування затриманого чи арештованого, вимагати від органу дізнання чи слідства дотримання бодай елементарних процесуальних норм (наприклад, здійснювати арешт лише з санкції суду, а строк затримання обмежувати 72-ма годинами), передавати підзахисному в ІТТ чи СІЗО їжу та найнеобхідніші речі. Чи стане адвокат, якщо навіть йому заплатили стандартну тисячу доларів, навідуватись щодня в СІЗО до свого клієнта? – Ніколи. Хіба, якщо цим клієнтом є колишній прем’єр-міністр. А матір, сусід, товариш – будуть.



Та навіть якщо в затриманого міліцією серед ночі громадянина є що продати, аби оплатити послуги адвоката, то де він того адвоката шукатиме? Чи багато хто з громадян України мають у записнику номер телефону власника адвокатського свідоцтва? І чи приїде адвокат в райвідділ проти глупої ночі на перший допит?



Багато років поспіль я стверджую в статтях та виступах на різноманітних «круглих столах»: для того, щоби припинити катування в міліції, а на лаву підсудних відправляти реальних злочинців, а не тих, з кого зізнання в начебто скоєних злочинах вибивають і видушують протигазами, треба всього-на-всього виконувати статтю 59 Конституції України. І допускати в якості захисника будь-якого громадянина (за винятком, хіба, визнаних судом недієздатними) на вибір підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. А якщо комусь так пече якість правової допомоги, то треба вчиняти, як у Росії – якщо обраний підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним захисник не має спеціальної юридичної освіти, то орган дізнання, слідчий або суд хай додатково призначає другим захисником адвоката з оплатою його роботи державним коштом.



Наразі СІЗО та виправні установи заповнені людьми, які не мають ніякого відношення до інкримінованих їм злочинів. За моїми підрахунками, таких не менше третини, а, можливо, й усі 50%. Можна годинами оповідати, як у міліції вибивають «явки з повинною», як судді засуджують до довічного ув’язнення явно невинуватих людей, що мають неспростовне алібі, як «правоохоронці» тижнями тримають затриманих без жодних санкцій у «мавпятниках» райвідділів, вимагаючи гроші за звільнення. Практично у всіх цих випадках в матеріалах справи міститься заява обвинуваченого про те, що він відмовляється від захисника-адвоката й хоче захищати себе сам. Або по справі є захисник, якого призначив слідчий.



До речі, ще один парадокс кримінального процесу. Самому себе захищати можна, якщо навіть обвинувачений не є адвокатом, а запросити сусіда без юридичної освіти – зась.


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 19 сен 2011, 12:47 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
шедевр от левочкина

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... 383%2F2011.

----Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади ( вооруженный-выпало), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

----МВС України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а
також дорученнями Президента України. ( приказов - нет, это плюс, ((международные правовые нормы выпали, 0- это минус.....




( закон о милиции )

----- Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

----- Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України ( 254к/96-ВР ), цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.


дальше и читать не хочется, а ..................


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 20 сен 2011, 13:40 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
порядок вручения постановления ГИС должнику.

простые письма пусть пишут своим родственникам !




4. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження

4.1. Добровільне виконання рішень
4.1.1. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення,
повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про
відкриття виконавчого провадження
і чи здійснені ним дії,
спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений
постановою строк.
При цьому до отримання відомостей про одержання боржником
копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець
може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені
частиною шостою статті 24 Закону ( 606-14 ). ( Абзац другий пункту
4.1.1 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції
N 115/5 ( z0866-03 ) від 22.09.2003, N 40/5 ( z0427-05 ) від
21.04.2005 )
Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається
врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі,
за умов, передбачених для вручення судових повісток.


http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... g=z0865-99

Стаття 76. Порядок вручення судових повісток

1. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм
під розписку,
а юридичним особам - відповідній службовій особі,
яка розписується про одержання повістки.

2. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про
дату вручення в той самий день особами, які її вручали,
повертається до суду.

3. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в
місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з
повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх
відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або
виконавчому органу місцевого самоврядування.

4. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову
повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини
невручення.

5. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере
участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

6. Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою
або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі,
позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному
батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка
та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією
місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові
пояснення цієї особи до суду.

7. Особам, які проживають за межами України, судові повістки
вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі
відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 419 цього
Кодексу.
{ Частина сьома статті 76 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }

8. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа,
яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає
її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку,
вважається повідомленою.

9. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає
справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до
суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... eg=1618-15


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 21 сен 2011, 14:42 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ


вимоги до судового рішення

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... 0011700-76


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
 Заголовок сообщения: Re: полезные ссылки
СообщениеДобавлено: 21 сен 2011, 20:38 
Не в сети
Борец
Аватар пользователя

Зарегистрирован: 06 май 2010, 19:58
Сообщений: 3641
Откуда: Украина
Авто: КАМАЗ-Прадо
Город: Донецк
Автор - Ромаша


ЗАКОННОСТЬ ПАРКОВКИ

если Вы хотите проверить конкретную парковку на которой часто паркуете машину, у работы, дома базара и тд.
и не хотите постоянно ругаться с парковщиком Вы можете отправить инфо запрос в коммунальное предприятие вашего города которое занимается парковками. к примеру в Одессе такое предприятие называется КП "Парксервис"

Отримувач:

В.о. директора КП «Парксервіс»
Пану Гапунічу Валентину Вікторовичу
Адреса: 65023, м. Одеса,
вул. Ніженська, 51


____________________________________________________
(прізвище, ім’я, по-батькові заявника)
Адреса: ___________________________________
Телефон:__________________________________

ЗАПИТ НА ІНФОРМАЦІЮ
Шановний Валентин Вікторович!
У відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» звертаюсь до Вас з проханням у п’ятиденний термін надати мені наступну інформацію:
Чи відповідає майданчик для платного паркування, розташований за адресою: ______________________________________________вимогам чинного законодавства, а саме:
У ст.13 постанови КМУ від 3 грудня 2009 р. N 1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» зазначено, що «..Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.»
У ст.21 цієї ж постанови зазначено, що «.. На майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування, спосіб оплати (готівковий або безготівковий)..»
У ст.10 цієї ж постанови зазначено, що «.. Забороняється розміщення майданчиків для паркування на вулицях з двома смугами руху завширшки менш як 7,5 метра».
Згідно п. 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, стоянка, а відповідно і паркування, забороняється: «…в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м…»
Прошу Вас, також, негайно заборонити оператору-утримувачу цього майданчика для паркування вимагати з автомобілістів сплачувати тариф за паркування автомобілей, якщо цей майданчик для паркування не обладнаний належним чином у відповідності до чинного законодавства.
Відповідь на ций інформаційний запит прошу надіслати на мою адресу в м.Одеса, вказану вище.
Примітка: відповідь про те, що інформацію, яка Вас цікавить, можна побачити на офіційному сайті міста Одеси і на інших ресурсах, буде вважатись неправомірною відмовою в наданні інформації, згідно ч.2 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
12.09.2011 р. /ПІБ/


запрос в прокуратуру



Прокурору міста Одеса
Пану Фуртату Генадію Олександровичу

Адреса: Прокуратура міста Одеса
65026, Одесса, вул. Ланжеронівська, 24

____________________________________________________
(прізвище, ім’я, по-батькові заявника)
Адреса: ___________________________
Телефон:___________________________

СКАРГА
Повідомляю Вас, що переважна більшість майданчиків для паркування міста Одеса не відповідає чинному законодавству. А саме:
У ст.13 постанови КМУ від 3 грудня 2009 р. N 1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» зазначено, що «..Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.»
У ст.21 цієї ж постанови зазначено, що «.. На майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування, спосіб оплати (готівковий або безготівковий)..»
У ст.10 цієї ж постанови зазначено, що «.. Забороняється розміщення майданчиків для паркування на вулицях з двома смугами руху завширшки менш як 7,5 метра».
У ст.22 цієї ж постанови зазначено, що «.. На майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відстань від в'їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів.
На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не можуть бути розміщені інші транспортні засоби..»
Згідно п. 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, стоянка, а відповідно і паркування, забороняється: «…в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м…»
Прошу Вас провести перевірку майданчиків для паркування міста Одеса на відповідність їх чинному законодавству.
Прошу Вас заборонити операторам-утримувачам майданчиків для паркування або будь-яким органам місцевої власті вимагати з автомобілістів сплачувати тариф за паркування автомобілей на майданчиках для паркування, не обладнаних належним чином у відповідності до чинного законодавства.
12.09.2011 р. /ПІБ./


Вернуться наверх
 Профиль  
Ответить с цитатой  
Показать сообщения за:  Сортировать по:  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 101 ]  На страницу Пред.  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7  След.

Часовой пояс: UTC + 2 часа


Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 8


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
cron