|
Постановою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова, Маслюк Н.В., від 22.04.2010 р., складеною у повному обсязі 27.04.2010, у справі про адміністративне правопорушення № 2-а-652-10 мені було відмовлено у задоволенні позову до УДАІ УМВС України в Чернігівській області, інспектора з дізнання Менського ВДАІ Максименка Артема Миколайовича про скасування постанови серії СВ №089863 у справі про адміністративне правопорушення від 01.03.2010 р. за ч. 1 ст. 122 КУпАП, з накладенням штрафу в розмірі 300,00 грн.
З даною постановою суду першої інстанції не згоден з таких підстав:
1.Я звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до «УДАІ УМВС України в Чернігівській області, інспектора з дізнання Менського ВДАІ Максименка Артема Миколайовича про скасування постанови серії СВ №089863 у справі про адміністративне правопорушення» посилаючись на те, що зупинка автомобіля в межах дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена» була вимушеною( аварійною), а саме: була викликана непередбаченими перебоями в роботі двигуна.
До цього всі вимоги ПДР України щодо здійснення вимушеної (аварійної) зупинки мною були виконані та не суперечили п.15.14. « У разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.»
2.Здійснення вимушеної (аварійної) зупинки та неможливість власноруч усунути автомобіль на місце стоянки у зв’язку з погодними умовами підтверджуються моїм окремим поясненням до протоколу про адміністративне правопорушення серії СВ №089863 від 01.03.2010 р. з підписом свідка Хворової О.В.
У супереч ст. 251 КУпАП, інші будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відсутні у справі:
- інспектора з дізнання Менського ВДАІ «про адміністративне правопорушення»;
- суду першої інстанції «про скасування постанови серії СВ №089863 у справі про адміністративне правопорушення від 01.03.2010 р.».
Cудом було порушено принцип законності.
Ст.9 Кодексу адміністративного судочинства (надалі – КАС) закріплено, що «суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Суд постійно вимагав від мене доведення не скоєння правопорушення , та зауважив у постанові згідно ст..71 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, що суперечить ч. 2 ст.71 КАС України «Обов'язок доказування», яка встановлює:«В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.» та статті 62 Конституції України: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.» Тобто доводити наявність порушення повинен співробітник ДАІ (відповідач), а не я (позивач).
Судом порушено принцип диспозитивності здійснення правосуддя.
Один із основних принципів судового процесу, за яким сторони мають можливість розпоряджатися процесуальними засобами захисту своїх прав і інтересів, бути вільними у наданні доказів, рівноправними у їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом є принцип диспозитивності.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Судом порушено принцип рівності сторін.
Виносячи оскаржувану постанову суд не оцінив належним чином докази, керувався власною суб’єктивною думкою, не брав до уваги мої пояснення щодо обставин справи, та не викликав свідка по справі. За основу винесення рішення суддею були прийняті зфальсифіковані і незаконні матеріали відеозйомки мого нібито порушення та протокол, складений з порушеннями, надані відповідачем.
З цього можна зробити висновок, що суд не об’єктивно підійшов до оцінки доказів та надав перевагу незаконним наданими відповідачем.
Матеріали відеофіксаціі були зібрані незаконним шляхом відповідно до Закону України «Про міліцію» ст.11 Права міліції, яка встановлює « Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: п.21 «…використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом;». Отже відеофіксування зроблене пристроєм «Олімпус», як зазначено у протоколі, не відноситься до технічних засобів, які передбачені нормативно-правовими актами та має право використовувати міліція.
А також на момент затримання мені не було повідомлено, що ведеться відеозйомка чим власне порушено ст.32 Конституції України, що встановлює: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди,…»
Крім того під час перегляду відеозапису на судовому засіданні я зауважив, що відеозапис зфальсифікований про це свідчить те, що час подій зафіксованих на відео не відповідає часу затримання мене інспектором, а саме на відео чітко видно пора доби – сутінки та фактично становить 17год. 47хв. 57сек. (Додаток №_ роздруківка Інформації про запис), а час скоєння правопорушення, зазначений у протоколі 17год. 30хв., 1 березня 2010 р. - це ще була світла пора доби. Але судом було проігнороване моє зауваження щодо часу подій відображених на запису.
Таким чином суд прийняв рішення на основі відеозйомки, яка проводилась незаконним шляхом і незаконними засобами зйомки, а час наданої відеозйомки не співпадає з часом складання протоколу, порушуючи п.3 ст.70 КАС України, згідно якого « Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.»
Другим доказом який суд прийняв до уваги у винесенні рішення був протокол, складений з порушеннями а саме: у відповідності до ст.256 КУпАП відомості про свідків повинні бути зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, але в протоколі від 01.03.2010 серії СВ №098742 жодних даних про свідка Хворову О.В. не міститься; порушено хронологічний порядок складання протоколу - на момент незаконного фіксування нібито мого правопорушення протокол був вже складений, а в дійсності має бути навпаки.
В діях інспектора з дізнання Менського ВДАІ Максименко А.М. вбачаються ознаки перевищення службових повноважень та службового підроблення відповідно до ст., ст. 365,366 Кримінального Кодексу України.
Також в даній справі інспектор ДАІ не врахував вимоги ст. 247 КУпАП щодо обставин, які виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, і з причин які невідомі вирішив стягнути з мене за дію, яка не є адміністративним правопорушенням 300,00 грн.
Відповідно до ст. 9 КУпАП: «Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Таким чином, відповідальність за адміністративні правопорушення (проступки) забезпечується державою, носить репресивний характер, а відповідно до ст., ст. 9, 251 Кодексу України про адміністративні право-порушення, у діяннях особи, яка вчинила правопорушення, має бути вина, яка встановлюється уповноваженою посадовою особою у визначеному законом порядку.
Отже для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав.
Зважаючи на викладене постанова судді Новозаводського районного суду м. Чернігова Маслюк Н.В. від 22.04.2010 р. у справі про адміністративне правопорушення № 2-а-652-10 є незаконною та необґрунтованою, такою, що порушує норми матеріального та процесуального права України, а також моє право на справедливий розгляд безстороннім судом (п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод).
Відповідно до ст., ст. 1, 9, 17, 18, 247, 251, 252 КУпАП, на основі ст., ст. 6, 9,ч.3 ст. 70, 185, ч. 4 ст. 187, ст., 198, 202 КАС України, ПРОШУ Апеляційний суд м. Києва:
- прийняти апеляційну скаргу до розгляду;
- повідомити мене про час та місце судового розгляду;
- скасувати постанову судді Новозаводського районного суду м. Чернігова Маслюк Н.В. від 22.04.2010 р. у справі про адміністративне правопорушення № 2-а-652-10 та прийняти нову постанову суду про скасування повністю постанови серії СВ №089863 у справі про адміністративне правопорушення від 01.03.2010 р.
Додаток: копія апеляційної скарги;
-
-
-
|
Вход
FAQ
Поиск
