Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення
Опубликовано 01.01.2004 в рубрике Обобщение судебной практики, По делам об административных правонарушениях, По уголовным делам
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України
Управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи
з питань застосування законодавства Верховного Суду України
Узагальнення судової практики ВСУ по кримінальним справам
Про якість складання й оформлення судових рішень
у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення*
Оформлення судового рішення.............


Адміністративні справи
Згідно з вимогами ст. 283 КпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування суду та прізвище й ініціали судді, який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Однак судді місцевих судів при винесенні постанов у справах про адміністративні правопорушення не завжди дотримуються зазначених вимог закону. Часто ці порушення зумовлені тим, що справи розглядаються за відсутності осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, оскільки вони з різних причин не з’являються до суду. Трапляється, що правопорушників належним чином не повідомляють про місце і час розгляду справи судом. Тому суд не має можливості в судовому засіданні уточнити дані про особу правопорушника, правильно встановити фактичні обставини справи, а потім дати правильну юридичну кваліфікацію вчиненого винним адміністративного правопорушення.
Постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обгрунтована достатніми і незаперечними доказами (сукупність даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази тощо). Але в багатьох випадках у постановах не наводяться пояснення і ставлення до вчиненого правопорушення особи, яка притягається до відповідальності, пояснення свідків та інші докази вини правопорушника, міркування і мотивовані висновки суду, а лише одним реченням зазначаються ознаки правопорушення.
У деяких постановах на підтвердження вчинення правопорушення суд посилається тільки на протокол про адміністративне правопорушення чи на те, що обставини вчинення правопорушення підтверджуються матеріалами справи, у той час як у них наявний один протокол.
Iнколи у постановах суди посилаються на докази, що оформлені з порушенням визначеного законом порядку. Зокрема, працівники органів внутрішніх справ, які складають протоколи у справах про порушення Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306), не додержуються вимог ст. 256 КпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення: невірно зазначають (або взагалі не зазначають) місце, час та обставини вчинення адміністративного правопорушення, не вказують адреси свідків і потерпілих та інші відомості, необхідні для вирішення справи, допускають інші недоліки. А судді у постановах також допускають помилки, повторюючи зміст такого протоколу або посилаючись на нього як на доказ.
Так, голова Апеляційного суду м. Києва скасував постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 1 серпня 2002 р. про притягнення Н. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП у зв’язку з тим, що місцевий суд на підтвердження його вини послався на протокол про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам ст. 256 КпАП, оскільки не містить пояснень порушника (у протоколі є відмітка про те, що пояснення містяться на окремому аркуші, однак цей аркуш у матеріалах справи відсутній); не зазначені прізвища й адреси свідків і потерпілих; протокол не підписаний самим Н. Крім того, у протоколі немає відмітки про роз’яснення порушникові його прав і обов’язків, передбачених ст. 268 КпАП. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди не затверджена начальником відповідного відділу міліції; у справі немає даних про направлення копій постанов Н. та іншим зацікавленим особам, а також про те, що його було повідомлено про час і місце розгляду справи; справу розглянуто за відсутності правопорушника. Iнші докази, передбачені ст.251 КпАП, у постанові не наведені і в матеріалах справи відсутні.
У деяких постановах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не зазначалися пункти цих Правил. Вимога ст. 283 КпАП щодо обов’язкового зазначення у постанові нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, спрямована на забезпечення законності рішень, які приймаються, та виключає двозначність тлумачення складу адміністративного діяння, за вчинення якого на винну особу накладається адміністративне стягнення. Але іноді при викладенні резолютивної частини постанови судді не вказують статтю КпАП, за якою правопорушника притягнуто до адміністративної відповідальності.
Висновки суду у деяких постановах істотно суперечать постановленому у справі рішенню, що є неприпустимим.
Ось показовий приклад. Постановою Котовського міського суду Одеської області від 31 січня 2003 р. закрито провадження у справі щодо М. (справа за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 116 Митного кодексу України). Скасовуючи цю постанову, Голова Верховного Суду України зазначив, що суд у постанові вказав, що М. перетнув державний кордон України поза пунктом пропуску через державний кордон України, однак закрив провадження у справі за відсутністю події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 283 КпАП у резолютивній частині постанови у справах про адміністративні правопорушення крім прийнятого рішення має бути зазначено, як вирішено питання про вилучення речей чи документів. Але у постановах про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією предмета правопорушення судді не завжди вказують вартість предмета, яку слід стягнути в разі його відсутності. Таке викладення резолютивної частини постанови у подальшому створює труднощі під час її виконання.
Стан якості складення й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення було проаналізовано з метою вдосконалення діяльності судів та усунення причин порушення законодавства при постановленні судових рішень, утвердження принципу їх законності та остаточності. Апеляційним судам доцільно постійно провадити навчання суддів місцевих і апеляційних судів та організовувати семінарські заняття з метою вдосконалення складення й оформлення судових рішень, поліпшення їх якості.
——————
* Узагальнення опрацьоване начальником управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України Ф.М. Марчуком, заступником начальника управління Г.I. Рудник та головним консультантом цього управління М.В. Шевченко.