|
Постоялец |
|
Зарегистрирован: 13 окт 2010, 00:37 Сообщений: 918
Авто: ровер
Город: місто троянд
|
По моему иску к МВД о незаконности частных штрафплощадок Окружным административным судом Киева открыто производство и назначено предварительное слушание на 13.30 10 июня 2013 г. по адресу : г.Киев, ул. К.Каменева 8 ,корп.1, суд.зал №70 , судья Дегтярёва О.В. Вот текст иска:
Сообщение, не относящиеся к теме
До Окружного адміністративного суду м. Києва 01014, вул. Командарма Каменєва ,8,корп.1 Позивач : _______________ Відповідач : Міністерство внутрішніх справ України , 01024, Київ , вул. Академіка Богомольця,10, Тел.: (044) 256-0333; факс: (044) 256-1633;
Позовна заява Про визнання протиправними окремих положень нормативно-правового акту . Цей позов подано на підставі ст.17 КАС України яка прямо визначає ,що «юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності». Підсудність справи обрано керуючись ч.2.ст.18 КАС України : Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Згідно ч. 2 статті 171 КАС , право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Оскільки позивач має посвідчення водія (додаток 1) та керує транспортними засобами (копії свідоцтв про держреєстрацію – у додатках 2,3) , то на нього поширюється дія Наказу МВС України №1009 від 05.11.2012 р., яким внесено зміни до Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ, затвердженої Наказом МВС №111 від 27.03.2009 р., а тому він має право оскаржити цей нормативно-правовий акт. Наразі, в закону силу вступив Наказ МВС України №1009 від 05.11.2012 р.(далі-Наказ) , яким внесено зміни до Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ, затвердженої Наказом МВС №111 від 27.03.2009 р.(далі - Інструкція). Інструкція , згідно із п.1.1, визначає завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби (далі - підрозділи ДПС), що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини та профілактичну роботу з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України. Основними завданнями міліції , відповідно до ст.2 ЗУ «Про міліцію», зокрема, є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; тощо. Правовою основою діяльності міліції ,відповідно до ст.4 вищеозначеного Закону, є: Конституція України , цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Проте деякі пункти Наказу суперечать Законам , Конституції України та міжнародним правовим нормам, ратифікованим Україною у встановленому порядку. Так , пункт 3 Наказу впроваджує : у підпункті 15.1.2 пункту 15.1 глави 15 Інструкції, слова "Державтоінспекції МВС" виключити. Відповідний п.15.1.2 Інструкції тепер має такий вигляд: (при порушенні учасником дорожнього руху ПДР працівник підрозділу ДПС ) проводить заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу, у випадках, передбачених чинним законодавством, шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку. Таким чином, працівнику підрозділу ДПС Наказом офіційно надано повноваження доставляти тимчасово затримані транспортні засоби не на державний спецмайданчик ДАІ МВС , а на будь-який , наприклад, арендований приватною (комерційною) структурою, тобто передавати майно громадян на зберігання третім особам (приватним), з якими власники затриманих транспортних засобів ні в яких ділових стосунках не перебувають. При цьому , у п.15.1.2 Інструкції , у якості підстави , навіть не обумовлена наявність офіційного договору між ДАІ МВС та вищевказаними майданчиками чи стоянками. Сам факт затримання транспортного засобу є обмеженням власника права користування майном, тобто втручанням представника державного органу влади (наприклад, співробітника МВС ) у процес реалізації людиною ії конституційного права користування та розпорядження своєю власністю , в даному випадку транспортним засобом. Згідно із положеннями ст.41 Конституції , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно із положеннями ст. 319 Цивільного Кодексу України, (1.) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. (6.) Держава не втручається у здійснення власником права власності. (7.) Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У пункті 1.2 Інструкції вказано законодавчі та підзаконні акти, відповідно до яких була розроблена ця Інструкція , у тому числі постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» , що підписана колишнім Прем'єр-міністром України Ю.В.Тимошенко . Відповідно до ч.2 п. 2 цієї постанови КМУ , підрозділам ДАІ для доставляння та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів дозволено укладати договори з державними підприємствами, які належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ. У разі потреби зазначені державні підприємства залучають на конкурсних засадах підприємства, установи та організації недержавної форми власності для надання окремих видів таких послуг. Інстукція , як зазначено у її п. 1.2. , розроблена відповідно до Законів України "Про міліцію" , "Про дорожній рух" , "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" , тощо. Згідно із ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч.1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються , зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; Жоден Закон України не зобов’язує особу передавати свою власність (транспортний засіб) на зберігання приватним/комерційним структурам навіть у разі заборони експлуатації, при наявності підстав , вказаних у ст.265-2 КУпАП, ч.16 ст.52-1 ЗУ «Про дорожній рух» . Таким чином, ані постанова КМУ від 17.12.2008 №1102 , ані оскаржуваний наказ МВС №1009 від 05.11.2012 р. , не можуть визначати обов’язків громадян (які не передбачені Законами України) , згідно із ч.1 ст.92 Конституції України та не можуть надавати додаткові повноваження (не передбачені Законами України) співробітникам МВС , оскільки це є прямим порушенням ч.2 ст.19 Конституції України. Направлення затриманого транспортного засобу на недержавний майданчик тимчасового зберігання та сам факт його зберігання на такому майданчику по суті є послугами, що надаються особі-власнику транспортного засоба, а власник (водій) в такому разі є споживачем послуг. Слід зауважити, що на цей час , вартість послуг зберігання затриманих транспортних засобів державою не регламентується, оскільки з 05.06.2012 р. Спільний Наказ МВС, МінФіну та МінЕкономіки N 369/1105/336 втратив чинність. При цьому надаються такі послуги в примусовому порядку , відмовитись від них чи знайти альтернативу , споживач (власник ТЗ) не має можливості. Слід також зауважити, що згідно із ч.3 ст.21 ЗУ «Про захист прав споживача» , якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору, а також , згідно із ч.7 ст.21 цього ж закону, ціну продукції визначено неналежним чином – у таких випадках права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними. А якщо врахувати ще той факт, що між власником ТЗ (споживачем) та недержавним майданчиком тимчасового зберігання ніяких письмових договорів зазвичай не складається, то й такий правочин не може вважатися легітимним .
Згідно із ч. 8 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються ,зокрема, правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання, тощо. Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» , суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. Пунктом 1 ч.2 ст.13 цього ж Закону України встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а ч.3 встановлено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Саме таке монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів займає, зокрема , ДП МВС України «Інформ-ресурси» , яке надає відповідні послуги за тарифами, приблизно у п’ятнадцять разів завищеними у відношенні до аналогічних, що склалися на ринку послуг зберігання автомототранспорту в Україні. Альтернативу цим послугам законодавством України не передбачено, отже власники (водії) транспортних засобів примушуються до користування такими послугами ,що надаються виключно одним постачальником послуг , зокрема, у місті Донецьк - ДП МВС України «Донбас-Інформ-ресурси» . Таке зловживання монопольним (домінуючим ) становищем є прямим порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до ч.2 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» . А ліквідація державних майданчиків тимчасового зберігання затриманих ТЗ пунктом 3 оскаржуваного Наказу відповідача – є ні що інше, як антиконкурентні дії органів влади, що також є прямим порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (ч.3 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»). До того ж , слід врахувати, що ч.3 та ч.4 ст.42 Конституції України встановлено, що Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» , корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей; неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Відповідно до п-пунктів а), в), д) п.1 ч.1 ст. 4 вищевказаного закону, суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема : міністри, держслужбовці, посадові особи, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тощо. Згідно із ч.1 ст.6 цього закону, особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків. Оскільки пунктом 3 оскаржуваного наказу відповідача у підпункті 15.1.2 пункту 15.1 глави 15 Інструкції виключено слова "Державтоінспекції МВС", в результаті чого таке формулювання надає повноваження співробітникам МВС проводити заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу, шляхом доставлення на недержавний спеціальний майданчик чи стоянку (що не належить Державтоінспекції МВС) , то з боку відповідача (МВС України) це фактично є неправомірним сприянням фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності , яка ґрунтується на монопольному (домінуючому) становищі на ринку, що класифікується , як корупційне правопорушення, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність; Відповідно до ч.1,ч.2 ст.24 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) внаслідок вчинення корупційного правопорушення, можуть бути скасовані органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемним. Отже, ініціювання відповідачем оскаржуваних цим позовом змін до Інструкції, розцінюється позивачем як злочинне та/або кримінально протиправне посягання з боку відповідача на його власність (транспортний засіб), що є прямим порушенням основних завдань міліції в обличчі відповідача ,покладених на нього відповідно до ст.2 ЗУ «Про міліцію». До того ж, як зазначено вище, оскаржуваний п.3 Наказу відповідача порушує цілу низку вимог Законів України та Конституції України. Згідно із ст. 3. Конституції України , людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Згідно статті 8. Конституції України , в Україні визнається і діє принцип верховенства права . Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Вступом в дію , наказ МВС України №1009 порушує ст. 22 Конституції України: Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З оглядом на це , ряд прав і свобод людини може існувати й існує поза цією Конституцією, існують і згодом можуть з’явитися такі права і свободи людини та громадянина, що їх закріплено у законах України чи інших нормативно-правових актах , хоча у Конституції вони взагалі не відображаються. Положення ст. 22 Конституції України принципово забороняють законодавцю погіршувати становище людини у суспільстві шляхом обмеження тих прав і свобод, які вже закріплено у законах або інших НПА України. Саме таким нормативно-правовим актом є Інструкція з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ, що затверджена Наказом МВС №111 від 27.03.2009 р. , зміни до якої внесені оскаржуваним пунктом Наказу МВС №1009, в наслідку чого транспортний засіб позивача може опинитись на спеціальному майданчику зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, вартість «послуг» якого не регламентується нормативно-правовими актами України. Слід зауважити , що в теперішній час, Антимонопольний комітет Харьківскої області проводить ретельну перевірку шахрайської схеми МВС по здирництву грошових коштів з власників транспортних засобів шляхом организації мережі нелегальних приватних штрафмайданчиків , куди співробітники ДАІ МВС доставляють затримані автомобілі , мотоцикли та мопеди , за повернення яких , з власників вимагають від 100 до 300 гривень за добу зберігання (додаток 4). Суд , при розгляді цієї справи , повинен врахувати , що АМКУ вже визнав незаконними такі дії МВС , наклав штрафні санкції на Харківську філію ДП МВС «Інформ-ресурси» та зобов’язав припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Так, згідно із висновку (додаток 5 ) Антимонопольного комітету України (у справі № 2/02-224-12) , Державне підприємство МВС "Інформ-ресурси" відкрило ряд штрафмайданчиків з якими місцеве Управління ДАІ підписало договір про співпрацю. При цьому, на території Харьківської області усі сто відсотків спецмайданчиків належать ДП МВС "Інформ-ресурси", тобто , ця «компанія МВС» встановила монопольне становище на цю послугу, відповідно, усі 100% затриманих ДАІ транспортних засобів, доставляються на штрафмайданчики виключно цього підприємства МВС. Користуючись монопольним становищем , МВС, на власний розсуд , встановило тариф у розмірі 150 гривень на добу за зберігання автомобіля на штрафмайданчику. Антимонопольний комітет встановив , що середня вартість зберігання автомобіля на звичайних місцевих стоянках складає від 5 до 30 гривень , а відповідно, тариф 150 гривень на добу - є суттєво завищеним та не відповідає реальній ринковій вартості такої послуги. Розглянув цю справу, АМКУ дійшов до висновку, що МВС порушило Закон України "Про захист економічної конкуренції". Антимонопольный комітет прийняв рішення оштрафувати підприємство МВС "Інформ-ресурси" та зобов’язати на протязі двох місяців встановити экономічно обгрунтовані тарифи на зберігання затриманих транспортних засобів. Враховуючи реальну ситуацію з цінами на ринку таких послуг, вартість зберігання ТЗ повинна складати приблизно 15 гривень на добу , а це у десять разів менше , ніж теперішній монопольний тариф МВС України. До речі , даний шахрайський бізнес , Міністерство внутрішніх справ вже впровадило по всій території України - у кожній області та у кожному місті. Суд має врахувати вимоги ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Захист власності) : Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. «Права людини та основні свободи є невід'ємним правом кожної людини, наданим їй від народження», – зазначається у п. 2 ч. 2 Декларації та Програми дій Всесвітньої конференції з прав людини, яка відбулася під егідою ООН у Відні 1993р. Право користування власним майном (транспортним засобом) , згідно ст.41 Конституції України , зі вступом в дію п.3 наказу МВС України №1009 суттєво звужено , оскільки у випадку тимчасового затримання транспортного засобу позивача , він невідмінно буде доставлений співробітниками МВС на один з недержавних спеціальних майданчиків тимчасового зберігання , вартість послуг якого , не встановлено нормативно-правовими актами України, що суперечить вимогам ст.19 Конституції України. Впровадженням оскаржуваного Наказу , відповідач тим самим вчиняє дії , які не відповідають основним завданням міліції , відповідно до ст.2 ЗУ «Про міліцію», зокрема, захисту прав і свобод громадян , законних інтересів, захисту власності від злочинних та кримінально протиправних посягань .Такі дії відповідача суперечать правовій основі діяльності міліції ,відповідно до ст.4 вищеозначеного Закону України та порушують права та свободи (позивача) , що гарантовані Конституцією та Законами України. Згідно із Постанови ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 9 від 01.11.96: 2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві , яке не суперечить їй. Згідно із ч.2 ст.71 КАСУ , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно статті 55 Конституції України , права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ч.8 ст.171 КАСУ, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. На підставі викладеного, керуючись ст.,ст. 8,9,19,22,41,42,55 Конституції України, ст.,ст. 2,6,17,18,71,104,105,106,162,171 КАС України,
Прошу суд:
1. Визнати незаконним та нечинним, Наказ МВС України №1009 від 05.11.2012 р. у частині пункту 3 змін до Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ, затвердженої Наказом МВС №111 від 27.03.2009 р. : « у підпункті 15.1.2 пункту 15.1 глави 15 Інструкції, слова "Державтоінспекції МВС" виключити.» ; 2. Стягнути з державного бюджету , на користь позивача , усі судові витрати , пов’язані з судовим процессом.
Додатки:
1. Копія водійского посвідчення (1арк.); 2. Копія 1 свідотства про реєстрацію транспортного засобу (1арк.); 3. Копія 2 свідотства про реєстрацію транспортного засобу (1арк.); 4. Тарифи оплати послуг ДП МВС «Донбас-Інформ-Ресурси» (1 арк.); 5. Копія витягу з подання про попередні висновки у справі №2/02-224-12 (7 арк.); 6. Квитанція про сплату судового збору (1 арк.) 7. Копія позову для відповідача з додатками (18 арк.)
Дата : 03.05.2013 р. Підпис: _________
Кто хочет и может принять участие или просто поприсутствовать на этом представлении, милости просим! Связь со мной в личке.
_________________ Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!
|
|