Сообщение, не относящиеся к теме
До Окружного адміністративного суду м. Києва
01014, вул. Командарма Каменєва ,8,корп.1
Позивач : *****************
Відповідач : Міністерство внутрішніх справ України ,
01024, Київ , вул. Академіка Богомольця,10,
Тел.: (044) 256-0333; факс: (044) 256-1633;
Позовна заява
Про визнання протиправними окремих положень нормативно-правового акту .
Згідно статті 55 Конституції України , права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Цей позов подано на підставі ст.17 КАС України яка прямо визначає , що «юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності».
Підсудність справи обрано керуючись ч.2.ст.18 КАС України : Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи , у яких однією із сторін є орган державної влади , інший державний орган , орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Згідно із ч.2 ст.99 КАС України Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1,ч.6,ч.9 ст.103 КАСУ , перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Позов подано у перший робочий ,після святкового, день.
Згідно ч. 2 статті 171 КАС , право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Оскільки позивач має посвідчення водія (додаток 1) та керує транспортними засобами (копії свідоцтв про держреєстрацію – у додатках 2,3) , то на нього поширюється дія Наказу МВС України №1009 від 05.11.2012 р., яким внесено зміни до Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ, затвердженої Наказом МВС №111 від 27.03.2009 р., а тому він має право оскаржити цей нормативно-правовий акт.
Наразі, в закону силу вступив Наказ МВС України №1009 від 05.11.2012 р. (далі-Наказ) , яким внесено зміни до Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ, затвердженої Наказом МВС №111 від 27.03.2009 р.(далі - Інструкція).
Інструкція , згідно із п.1.1, визначає завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби (далі - підрозділи ДПС), що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини та профілактичну роботу з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України. Інструкція , як зазначено у її п. 1.2. , розроблена відповідно до Законів України "Про міліцію" , "Про дорожній рух" , "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" , тощо.
Основними завданнями міліції , відповідно до ст. 2 ЗУ «Про міліцію», зокрема , є : забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; тощо.
Правовою основою діяльності міліції , відповідно до ст.4 вищеозначеного Закону , є : Конституція України , цей Закон, інші законодавчі акти України , постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Проте деякі пункти Наказу суперечать Законам , Конституції України та міжнародним правовим нормам, ратифікованим Україною у встановленому порядку.
Так, пунктом 4 Наказу встановлено : пункт 19.2 глави 19 (Інструкції) після слів "які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні" доповнити словами "у разі якщо вони підлягають сертифікації відповідно до чинного законодавства". Тепер у діючій редакції Інструкції пункт 19.2 має такий вигляд: Працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні у разі якщо вони підлягають сертифікації відповідно до чинного законодавства та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.
Таким чином, у разі, якщо вищевказані технічні прилади не підлягають сертифікації в Україні , то згідно із п.19.2 Інструкції в редакції Наказу №1009 , їх застосування не забороняється , тобто дозволяється фіксація правопорушень несертифікованими приладами з наступним використанням даних таких приладів у якості доказів скоєння правопорушень в сфері дорожнього руху.
Відповідно до ч.3 п.21 ст.11 ЗУ «Про міліцію», міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право, зокрема , використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження , для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
Перелік технічних засобів , що використовуються в підрозділах ДАІ МВС для виявлення та фіксування порушень ПДР , затверджено наказом МВС України №33 від 01.03.2010р. , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2010р. за № 262/17557. При цьому , вказані в переліку (наказі МВС №33) технічні засоби , не включено до Переліку продукції , що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005р. , зареєстрованого в Міністерстві Юстиції за за N 466/10746 04.05.2005р.
Але це не надає відповідачу підстав для впровадження повноважень своїм посадовим особам здійснювати фіксацію правопорушень несертифікованими приладами з наступним використанням даних таких приладів у якості доказів скоєння правопорушень в сфері дорожнього руху.
Згідно із ст.1 ЗУ «Про підтвердження відповідності» :
сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам;
підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;
сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;
свідоцтво про визнання відповідності - документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам , встановленим законодавством України;
Згідно із ст.13 Декрету КМУ від 30.04.2011 «Про стандартизацію і сертифікацію» :
Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну;
сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції , тощо.
Таким чином, впроваджуючи зміни до п.19.2 Інструкції, відповідач оскаржуваним п.4 Наказу, реалізує повноваження співробітників ДАІ притягувати до адміністративної відповідальності водіїв транспортних засобів на підставі даних технічних приладів , відповідність яких встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа , визначеного законодавством України , нічим не підтверджено.
Слід зауважити, що інформація , яка фіксується ,збирається та накопичується вищевказаними спеціальними технічними засобами та приладами , віднесена до персональних даних ,згідно із ст.2 ЗУ «Про захист персональних даних» :
персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідач та посадові особи відповідача , згідно цієї ж ст.2 ЗУ «Про захист персональних даних» , є володільцем та розпорядниками персональних даних , а позивач у данному випадку є суб'єктом персональних даних .
Персональні дані є обєктом захисту , згідно із ст.5 ЗУ «Про захист персональних даних», і , крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.
Відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних» , обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Разом з тим, згідно ст. 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", з метою захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом , повинні використовуватися засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Тому законодавством України у сфері захисту інформації визначено дві процедури встановлення відповідності (оцінювання) засобів захисту інформації вимогам нормативних документів у цій сфері - сертифікація та державна експертиза.
У відповідності до ст.,ст.10-15 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» , на вимірювання у сфері, у якій результати можуть бути використані у якості доказів по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов, кожен засіб вимірувальної техніки має бути укомплектований документами на сертифікацію та допуск данного типу вимірувальної техніки для використання в Україні.
Слід врахувати, що показання приладів, які не проходили процедур державної експертизи або сертифікації та які не мають експертного висновку або сертифіката відповідності у сфері захисту інформації , не можуть визнаватись належними доказами в справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог ПДР України , оскільки , згідно із ч. 3 ст.70 КАС України , класифікуються як докази , одержані з порушенням закону.
Тиким чином , використання підрозділами ДАІ МВС несертифікованих технічних засобів для виявлення та фіксування порушень ПДР, вважається недоцільним та незаконним марнуванням коштів державного бюджету України .
З наданих ч.2 ст.52-1 ЗУ «Про дорожній рух» , Державтоінспекції владних повноважень, слід виділити:
участь у розробленні проектів законів та інших нормативних актіві документів, у тому числі правил, норм та стандартів, державних і регіональних програм забезпечення безпеки дорожнього руху і його учасників.
З оглядом на це, Державтоінспекція , як головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, керуючись ст.4 Положення про Державтоінспекцію МВС, затвердженого постановою КМУ від14.04.1997 року № 341 (далі — Положення про Державтоінспекцію), що коресподує відповідним нормам Законів України «Про міліцію» та «Про дорожній рух»,
має повноваження у добровільному порядку впровадити заходи щодо сертифікації усіх без виключення технічних засобів (предназначених для виявлення та фіксування порушень ПДР), вказаних у Наказі МВС України №33 від 01.03.2010р. , незважаючи на відсутність іх у Переліку продукції , що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 р. Замість цього відповідач створює підгрунття для корупції.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» , корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей;
неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.
Відповідно до п-пунктів а), в), д) п.1 ч.1 ст. 4 вищевказаного закону, суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема : міністри, держслужбовці, посадові особи, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тощо.
Згідно із ч.1 ст.6 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» , особам , зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.
Оскільки пунктом 4 оскаржуваного наказу відповідача пункт 19.2 глави 19 (Інструкції) після слів "які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні" доповнено словами "у разі якщо вони підлягають сертифікації відповідно до чинного законодавства", в результаті чого таке формулювання надає повноваження посадовим особам відповідача (співробітникам МВС) проводити заходи по фіксації правопорушень несертифікованими приладами з наступним використанням даних таких приладів у якості доказів скоєння правопорушень в сфері дорожнього руху , вважаю , що з боку відповідача , фактично це є використанням своїх службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди та неправомірним наданням переваг юридичним особам у зв'язку з виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, що класифікується, як корупційне правопорушення , за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.24 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) внаслідок вчинення корупційного правопорушення, можуть бути скасовані органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемним.
Отже, ініціювання відповідачем оскаржуваних цим позовом змін до Інструкції, розцінюється позивачем як злочинне та/або кримінально протиправне посягання з боку відповідача на його власність (транспортний засіб), що є прямим порушенням основних завдань міліції в обличчі відповідача ,покладених на нього відповідно до ст.2 ЗУ «Про міліцію». До того ж, як зазначено вище, оскаржуваний п.4 Наказу відповідача порушує цілу низку вимог законів та Конституції України.
Згідно із ст. 3. Конституції України , людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно статті 8. Конституції України , в Україні визнається і діє принцип верховенства права . Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вступом в дію , наказ МВС України №1009 порушує ст. 22 Конституції України: Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З оглядом на це , ряд прав і свобод людини може існувати й існує поза цією Конституцією, існують і згодом можуть з’явитися такі права і свободи людини та громадянина, що їх закріплено у законах України чи інших нормативно-правових актах ( наприклад, наказах Міністерств) хоча у Конституції вони взагалі не відображаються.
Положення ст. 22 Конституції України принципово забороняють законодавцю погіршувати становище людини у суспільстві шляхом обмеження тих прав і свобод, які вже закріплено у законах або інших НПА України. Саме таким нормативно-правовим актом є Інструкція з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ, що затверджена Наказом МВС №111 від 27.03.2009 р. , зміни до якої внесені оскаржуваним пунктом 4 наказу МВС №1009.
Також слід враховувати, що «Права людини та основні свободи є невід'ємним правом кожної людини, наданим їй від народження», – зазначається у п. 2 ч. 2 Декларації та Програми дій Всесвітньої конференції з прав людини, яка відбулася під егідою ООН у Відні 1993р.
Право користування власним майном (транспортним засобом) , згідно ст.41 Конституції України , зі вступом в дію наказу МВС України №1009 не може бути реалізовано у повному обсязі , оскільки в наслідку використання співробітниками МВС (посадовими особами відповідача) несертифікованих технічних засобів для виявлення та фіксування порушень ПДР, суттєво збільшується вірогідність фальсифікацій адміністративних матеріалів у відношенні до водіїв , в наслідку чого посадові особи відповідача незаконно отримують можливість накладати адміністративні стягнення та навіть тимчасово затримувати транспортний засіб позивача , що не відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.
Суд має врахувати вимоги ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Захист власності) : Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. «Права людини та основні свободи є невід'ємним правом кожної людини, наданим їй від народження», – зазначається у п. 2 ч. 2 Декларації та Програми дій Всесвітньої конференції з прав людини, яка відбулася під егідою ООН у Відні 1993р.
Впровадженням оскаржуваного Наказу , відповідач тим самим вчиняє дії , які не відповідають основним завданням міліції , відповідно до ст.2 ЗУ «Про міліцію», зокрема, захисту прав і свобод громадян , законних інтересів, захисту власності від злочинних та кримінально протиправних посягань .Такі дії відповідача суперечать правовій основі діяльності міліції ,відповідно до ст.4 вищеозначеного Закону України та порушують права та свободи (позивача) , що гарантовані Конституцією та Законами України.
Згідно із Постанови ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 9 від 01.11.96: 2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві , яке не суперечить їй.
Згідно із ч.2 ст.71 КАСУ , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.8 ст.171 КАСУ, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили,
повністю або в окремій його частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.,ст. 8,9,19,22,41,55 Конституції України, ст.,ст. 2,6,17,18,71,104,105,106,162,171 КАС України,
Прошу суд:
1. Визнати незаконним та нечинним, Наказ МВС України №1009 від 05.11.2012 р. у частині пункту 4 змін до Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ, затвердженої Наказом МВС №111 від 27.03.2009 р. :
«пункт 19.2 глави 19 (Інструкції) після слів "які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні" доповнити словами "у разі якщо вони підлягають сертифікації відповідно до чинного законодавства"» ;
2. Стягнути з державного бюджету , на користь позивача , усі судові витрати , пов’язані з судовим процессом.
Додатки:
1. Копія водійского посвідчення (1арк.);
2. Копія 1 свідотства про реєстрацію транспортного засобу (1арк.);
3. Копія 2 свідотства про реєстрацію транспортного засобу (1арк.);
4. Квитанція про сплату судового збору (1 арк.)
5. Копія позову для відповідача з додатками (10 арк.)
Дата : 06.05.2013 р. Підпис: _________