вообщем будет так
До Деснянського районного суду м. Києва
Позивач:
Відповідач:
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування постанови
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КУпАП, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
Суть справи:
05.02.2013 старший інспектор ДАІ Руденко Р.І. (далі – інспектор ДАІ) виніс постанову ВК1 №106068 згідно якої М.І. притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч.1 ст. 122 КУпАП за нібито перевищення встановлених правилами обмежень швидкості на 29 кмгод. Постанова ВК1 №106068 від 05.02.2013 є протиправною, не ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, була винесена з істотним порушенням законодавства а тому підлягає скасуванню за таких підстав.
03.02.2013 рухаючись на своєму автомобілі Skoda в потоці транспорту М.І. був зупинений інспектором ДАІ. Підійшовши до автомобілю, інспектор ДАІ заявив, що М.І. нібито перевищив швидкість. Далі інспектор ДАІ продемонстрував прилад «Візир», проте не надав будь яких належних доказів того, що зі вказаною швидкістю рухався саме автомобіль М.І. Переписавши дані водійського посвідчення та реєстраційного документу на транспортний засіб у М.І., інспектор ДАІ пішов у свій патрульній автомобіль складати протокол про адміністративне правопорушення. Через деякий час, інспектор ДАІ приніс М.І. протокол АГ2 №371247, в якому Особа М.І. зазначив свою незгоду з обвинуваченням, повідомив що швидкість не перевищував та подав клопотання про перенесення розгляду справи за місцем реєстрації.
05.02.13 року коли М.І. прибув до відділу ДАІ в м. Києві (м. Київ, вул. Туполєва, 19), разом зі свідком О. В., інспектор ДАІ не надав чітких доказів начеб то скоєного правопорушення і вручив постанову, яка була винесена ще до того, як М.І. надав свої пояснення по справі.
Дії інспектора ДАІ були протиправними за таких підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 5 Закону України «Про міліцію» вказує на те, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції незалежно від свого підпорядкування.
1. Відповідно до переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху затвердженого Наказом МВС від 01.03.2010 № 33 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2010 р. за № 262/17557, прилад «Візир» віднесений до таких, які працюють виключно в автоматичному режимі, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до п. 12.1. Інструкції «Фіксація правопорушення учасниками дорожнього руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, є фіксацією порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів на електронний носій чи світлочутливу плівку, що може забезпечити визначення суті порушення та чітке зображення транспортного засобу, яким було вчинено правопорушення (його марку, колір, номерний знак) та, по можливості, водія, що знаходився за кермом».
Незважаючи на це, інспектор ДАІ не надав жодного відео та фото, що підтверджувало б скоєне правопорушення, та за якими можна було б чітко встановити марку автомобіля, номерний знак. Визнаючи винним М.І. у скоєнні адміністративного правопорушення без належних доказів, інспектор ДАІ прямо порушив одну із основних засад судочинства – доведеність вини, що закріплена ст. 129 Конституції України.
2. Згідно зі ст. 14-1 КУпАП, швидкість транспортного засобу має вимірюватись працівниками ДАІ приладом, який обладнано автоматичним режимом фіксації і має функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису. Тільки за таких умов отриманні покази набувають доказового значення у справі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається зі справи – жодних даних, отриманих за допомогою спеціального технічного засобу, з фіксацією правопорушення, яке мені інкримінується, з чітким зображенням транспортного засобу (його марки, кольору, номерного знаку), яким я керував до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.
Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним – є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.
Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ в руках, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). В даному випадку співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, при цьому немає ніяких даних у якому режимі працював вимірювальний пристрій. Це робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується. Фіксація порушень ПДР України приладом «Візир» вручну не відповідає вимогам закону та нормативних актів МВС України.
Крім того, у Постанові відсутні відомості про те, хто саме проводив фотофіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, так як до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
3. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції дозволяється використовувати технічні засоби для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, лише ті, що передбачені нормативно-правовими актами. Також маю зазначити, що згідно зі ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність ”, на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні, свідоцтвом про повірку, з вказаним терміном дії до наступної повірки.
Протокол та Постанова не містить жодних відомостей про те, що прилад «Візир» №0810723 був укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні, свідоцтвом про повірку, з вказаним терміном дії до наступної повірки. Моє клопотання на пред’явлення вищезазначених документів на прилад «Візир» №0810723 інспектор ДАІ проігнорував, що підтверджує їх відсутність на час вимірювання.
4. Виносячи постанову інспектор ДАІ припустився чисельних процесуальних порушень. При складанні Протоколу інспектором ДАІ було грубо порушено процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, зокрема: інспектор не роз’яснив мені мої права, передбачені ст. 268 КУпАП: «особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі» - що було порушено при винесенні вказаної постанови, у зв’язку з чим позбавив мене права користуватися правовою допомогою
Інспектор ДАІ виніс Постанову по справі ще до того, як оформив Протокол (готова Постанова була додана до Протоколу, що інспектор ДПС власноруч записав у Протоколі), чим вчинив ряд грубих процесуальних порушень.
Таким чином, були порушені вимоги наступних статей КУпАП:
- ст. 245, яка вказує, що з’ясування обставин справи при її розгляді повинно бути всебічне, повне і об'єктивне, а вирішення справи повинно відбуватися в точній відповідності з законом;
- ст. 251 КУпАП вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів по справі, а ст.ст. 279 та 283 КУпАП зазначають, що при розгляді справи оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховується особа, яка притягається до відповідальності та бере участь у справі, а вже потім приймається рішення та виноситься Постанова по справі.
Таким чином, винесення Постанови по справі ще до того, як були заслухані пояснення М.І. та свідка О.В., є грубим порушенням норм КУпАП та ще раз свідчить про формальний розгляд справи.
5. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Ст. 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
- чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
- чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
- чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
- чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
- чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Ст. 279 КУпАП передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно із п. 2.3.1. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 26.02.2009 року № 77 (далі – Інструкції) «за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п'ятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев'ятою статті 133-1 КУпАП, - працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання».
У Протоколі та Постанові не міститься жодних відомостей щодо того, чи мав інспектор ДАІ Руденко Р.І. спеціальне звання та відповідно до своїх функціональних обов'язків має право самостійно виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення, чим порушив вимоги п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП, та п. 4.1 (абзац 3) Інструкції, оскільки відповідно до п. 12.4 цієї ж Інструкції таке право тільки надано інспекторам з адміністративної практики Державтоінспекції МВС України, яким, відповідно до положень п. 16.6 Наказу МВС України № 111 від 27.03.2009 року «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», він був зобов'язаний передати складений ним адмінпротокол.
Інспектор ДАІ Руденко Р.І. відмовився власноруч внести до Протоколу дані про, що зареєстрована за адресою: в якості свідка та вислухати свідчення під час винесення Постанови ВК1 №106068, свідчення якої, могли забезпечити всебічний та об’єктивний розгляд справи.
Ст. 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Крім цього, п.3 ст. 70 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до п.4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача.
Також звертаю увагу суду на те, що зі мною в автомобілі знаходилася громадянка України, що зареєстрована за адресою: 5, яку я прошу визнати свідком подій по даній справі.
Зважаючи на викладене вважаю, що Постанова прийнята з порушеннями Конституції та законів України, є необґрунтованою та протиправною.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 287, 288, 289 КУпАП, та ст. ст. 6, 18, 65, 104, 105, 106 КАС України,
ПРОШУ:
1. Взяти даний позов до свого провадження та звільнити від сплати судового збору відповідно до ст. 288 КУпАП.
2. Скасувати постанову ВК1 №106068 від 05.02.2013р.
Додатки:
1. Копії позовної заяви на 4 арк. - 2 прим.
2. Копія постанови серії ВК1 №106068 від 05.02.2013р.
3. Копія протоколу серії АГ2 №371247 від 03.02.2013р.
4. Копія паспорта.
« » лютого 2013 року ______________ Особа М.І.