Постановление суда про отмену "гаишной постановы" согласно пункта 12.10 ПДД
Справа № 2-а–240 2010 рік П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2010 року смт. Рожнятів Рожнятівський районний суд Івано – Франківської області в складі : головуючого судді Пулика М. В. секретаря судового засідання Стадник О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Рожнятів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області в особі Калуського ВДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В: Постановою серія АТ № 091297 від 28.02.2010 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно оскаржуваної постанови, позивач 28.02.2010 року о 17 год. 28 хв. керуючи автомобілем марки «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Калуші по вул. Львівській,на ділянці дороги, де обмежена максимальна швидкість руху знаком 3.29- «40» та добавлена знаком 7.2.1 рухався із швидкістю 65 км / год., чим допустив порушення п. 12. 4. ПДР України, що зафіксовано приладом « Беркут » № 0510178. Вважаючи дану постанову незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом . Як на підставу своїх позовних вимог, ОСОБА_1, посилається на те, що у відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком ) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян , на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Іншого закону, що визначав би поняття адміністративного правопорушення, в Україні, немає . Таким чином, вина являється основною та обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони будь – якого адміністративного правопорушення. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності. Інкримінованою йому у вину ч.1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год., проте він категорично стверджує, що ні умисно, ні з необережності не порушував ПДР України та вимог ст. 122 КУпАП . У вказаний день він рухався вул. Львівська м. Калуш зі швидкістю 58 км/год. Про це він категорично стверджує, оскільки слідкував за показами спідометра. В м. Калуш був зупинений працівниками міліції. При цьому працівник ДАІ тримав в руках прилад «Беркут», проте навіть не спрямовував прилад «Беркут» в сторону його автомобіля. Коли він зупинився і запитав причину зупинки, то працівник ДАІ повідомив, що він рухався зі швидкістю 83 км/год. і цим самим перевищив швидкість на 25 км. Він відповів працівнику ДАІ, що не перевищував швидкості, оскільки слідкував за показами спідометра, а він навіть не спрямовував прилад в його сторону. На це працівник ДАІ йому відповів, що тут всі водії перевищують швидкість. Він попросив показати йому прилад «Беркут» і виявив, що зафіксована швидкість 65 км/год. по часу не співпадала з часом його зупинки, і що ця швидкість була зафіксована на 7 хв. раніше, про що він також сказав працівнику ДАІ. Окрім того, під знаком «40» знаходиться табличка 7.2.1., яка вказує зону дії знака -2 км., а він був зупинений через 3 км. від даного знака, тобто за будь яких обставин знак обмеження максимальної швидкості вже не діяв. Працівник ДАІ на його пояснення не реагував, а склав протокол. В протоколі відобразив, що не порушував ПДР, на що інспектор Олексин Б.В. не звертав жодної уваги. У судове засідання позивач не прибув, направив до суду заяву, в якій свій заявлений адміністративний позов підтримав в повному об’ємі, також доповнив, що оскаржувана ним постанова складена всупереч п.12.10 ПДР, просить справу заслухати у його відсутності. Представник відповідача в судове засідання також не прибув, направив до суду заяву, в які просить розгляд даної справи провести у його відсутності, при наявних у справі доказах. Інших доказів надати суду не може. Враховуючи наведене , суд вважає , що справу слід розглянути у відсутності сторін наявних у справі доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті . Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав . Згідно ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Відповідно до постанови серії № 091297 від 28.02.2010 року позивач 28.02.2010 року о 17 год. 28 хв. керуючи автомобілем марки «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Калуші по вул. Львівській,на ділянці дороги, де обмежена максимальна швидкість руху знаком 3.29 «40» та добавлена знаком 7.2.1 рухався із швидкістю 65 км / год., чим допустив порушення п. 12. 4. ПДР України. Цією постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно даного правопорушення і накладено штраф в сумі 255 гривень(а.с.4). ст.245 КпАП України передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є:своєчасне, всебічне,повне і об»єктивне з»ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмінправопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно п.12.4 ПДР,у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км\год. Згідно вимог п.12.10 ПДР України, додаткові обмеження швидкості руху можуть бути встановлені виключно у разі проведення дорожніх робіт разом з попереджувальним знаком 1.37 "Дорожні роботи". Виходячи з вимог зазначеного пункту ПДР, обмеження швидкості руху не можуть бути встановлені з іншими попереджувальними знаками. Позивач в заяві стверджує,що на ділянці дороги,по якій він 28.02.2010 року керував транспортним засобом,обмеження швидкості руху були встановлені в порушення п.12.10 ПДР. Згідно ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представник відповідача, на виконання вимог вищезазначеної норми, не надав суду доказів, які б спростовували твердження позивача про те,що він діяв у відповідності з вимогами п.12.10 ПДР. За змістом п.12.10 ПДР ,у разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Статтею 293 КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Аналізуючи зміст п.12.10 ПДР, надані сторонами в підтвердження та заперечення позову докази,суд приходить до переконання,що оскаржувану постанову слід скасувати,а провадження в адміністративній справі закрити. На підставі ст. ст. 245, 287-289, 293 ч.1 п.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення , керуючись ст. ст. 9, ч.1 п.2 ст. 18, 158, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України , - П О С Т А Н О В И В : Позов задоволити. Постанову серії № 091297 від 28.02.2010 року в справі про притягнення ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рожнятівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до Рожнятівського районного суду або в порядку, передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України . Суддя: підпис З оригіналом вірно: Суддя Рожнятівського районного суду Пулик М.В.
|