Державний герб України Номер провадження: 33/785/127/16
Номер справи місцевого суду: 522/25382/15-к
Головуючий у першій інстанції Попревич
Доповідач Прібилов В. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2016 року м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Прібилов В.М., за участю ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.02.2016 року,-
встановив:
Зазначеною постановою судді,
ОСОБА_1, 16.121976 року народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює водієм у таксі "Драйв", проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 17.11.2015 року, о 03 годині 40 хвилин, по вул. Градоначальницькій в м. Одеса, керував транспортним засобом автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного спяніння. Від проходження медичного огляду на стан спяніння відмовився в присутності двох понятих.
Водій ОСОБА_1 порушив п.п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, у звязку з чим, співробітниками патрульної поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 245404 від 17.11.2015 року.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з прийнятим відносно нього рішенням, послався на те, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, а висновки суду, зазначені в оскарженій постанові не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки на момент нібито скоєння вказаного правопорушення він не перебував за кермом автотранспортного засобу, не керував ним та не збирався цього робити, оскільки його авто було несправним.
Також апелянт зазначає, що був зупинений працівниками поліції, біля продуктового магазину, а не за кермом автомобіля, на їх вимогу предявив їм свої документи, однак відмовився перемістити своє авто в інше місце, після чого його стали звинувачувати в тому, що він знаходиться в стані алкогольного спяніння, застосували щодо нього наручники та доставили у відділок поліції незважаючи на те, що він ніякого опору не чинив. Протокол про адміністративне правопорушення було складено у відділку поліції та підписано свідками, які не були очевидцями події.
Крім того, ОСОБА_1 послався на неповноту судового розгляду та не дослідження усіх доказів у справі, оскільки його клопотання щодо виклику та допиту свідків, які були свідками події та могли б підтвердити факт його невинуватості задоволені не були.
Просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КупАП.
Вивчивши матеріали адміністративної справи перевіривши доводи апеляційної скарги заслухавши особу, відносно якої винесена оскаржувана постанова та її представника, допитавши свідків, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як видно з матеріалів справи та мотивувальної частини постанови, суддя зазначив, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Крім того, приймаючи зазначене рішення, суддя районного суду послався на отримані в ході розгляду пояснення працівника патрульної служби поліції ОСОБА_4 про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного спяніння та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного спяніння.
На виконання вимог ст.280 КУпАП, встановлення усіх обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи, апеляційним судом були прийняті заходи щодо усунення неповноти судового розгляду, забезпечена можливість висловлення ОСОБА_1 своєї позиції по складеному відносно нього адміністративному протоколу та надання ним відповідних пояснень, а також можливості представлення апеляційному суду інших доказів на підтвердження доводів апеляції стосовно своєї невинуватості.
Так, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та зазначені у ній обставини, при цьому вказав, що працюючи водієм таксі і виконуючи свою роботу, на вул. Градоначальницькій у м. Одесі, 17.11.2015 року, близько 2 години 30 хвилин виявив несправність автомобілю - пошкодження паска генератора, після чого зупинив автомобіль, поспілкувався з майстром по ремонту та залишив авто у належному для паркування місці. Після цього, він зайшов до продуктового магазину, де звернувся до осіб, які працюють у ньому та попрохав приглянути за його авто. Надалі, розуміючи, що він вже не буде керувати транспортним засобом, придбав собі у магазині їжу та став її вживати. Неподалік приміщення магазину перебував патрульний автомобіль поліції, який він бачив при під'їзді до місця паркування і на вимогу працівників поліції він надав для перевірки документи на право керування. Ознайомившись з документами, працівники поліції повернули їх йому, після чого він знову пішов до магазину, де придбав пляшку пива, яку на місці почав вживати. Після цього до магазину під'їхав другий патрульний екіпаж поліції, працівники поліції якого також стали вимагати у нього документи, однак він повідомив їм, що надасть їх після того як поїсть. Надалі йому безпідставно одягли наручники та доставили до відділку поліції. З працівниками поліції, які під'їхали до магазину, він почав спілкуватися приблизно через годину після поломки авто та зупинки його і на момент звернення поліцейських до нього, взагалі не керував транспортним засобом та у ньому не перебував. При цьому, після вжиття алкогольних напоїв він не заперечував що вжив спиртне після зупинки, однак категорично спростовував факт керування ним автомобілем у стані алкогольного спяніння. Ці обставини пояснював і в районному суді, заявляв клопотання про допит свідків, однак суд свідків не допитав та ці обставини не перевірив.
Крім того, за клопотанням апелянта, апеляційним судом були викликані в судове засідання та допитані свідки зазначеного правопорушення.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що 17.11.2015 року, разом та спільно з ОСОБА_6 працювала в батискафі "Шаурма", який розташований по вул. Градоначальницькій №1 в м. Одеса. У нічний час, до батискафу підійшов чоловік, як пізніше вона узнала ОСОБА_1, який попросив зробити їй шаурму, після чого вона виготовила її та він пішов. В подальшому,до батискафу підійшли працівники поліції, які запитали, чи брав ОСОБА_1 у них спиртні напої, на що вони заперечили. Через деякий час ОСОБА_1 знову підійшов до батискафу та придбав у них пляшку пива, яку на місці став розпивати, заїдаючи при цьому остатки шаурми. Надалі, до нього підійшли працівники поліції, які почали вимагати від нього надати їм документи на цей автомобіль, при цьому звинувачували його у тому, що він керував автомобілем у стані алкогольного спяніння. ОСОБА_1 заперечив факт керування автомобілем, при цьому повідомив, що спочатку доїсть шаурму, після чого надасть їм документи та виконає їх інші вимоги. Працівників поліції це обурило, після чого вони застосували відносно ОСОБА_1 силу, наділи на нього наручники та увезли. Разом з ОСОБА_6 вона намагалася заспокоїти працівників поліції, посилаючись на те, що ОСОБА_1 нічого протиправного не вчинив, однак працівники поліції на це не звертали уваги. З моменту часу, коли ОСОБА_1 підійшов первинно до батискафу та до того часу, коли до нього підійшли працівники поліції минуло приблизно біля 20 хвилин. Факт керування автомобілем ОСОБА_1 на момент його затримання заперечили та зазначили, що будь яких ознак, які вказували на перебування його у стані алкогольного спяніння до часу придбання ним шаурми не бачили. Крім того свідок вказала, що до зазначених подій, поблизу батискафа, через дорогу від місця, де був автомобіль ОСОБА_1 перебував патрульний автомобіль поліції, а надалі на місце приїхав другий патрульний екіпаж. При цьому свідки не зазначили будь яких даних, які свідчили про те, що працівники поліції звертали увагу ОСОБА_1 на те, щоб він не вживав пиво.
Свідок ОСОБА_6 надав апеляційному суду пояснення, які аналогічні поясненням свідка ОСОБА_5 та додатково вказав, що після затримання ОСОБА_1, працівники поліції намагалися отримати від нього пояснення про те, що останній перебував у стані алкогольного спяніння, однак він відмовився надавати такі пояснення, оскільки вони були б неправдивими, так як будь яких ознак перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння не було.
Свідок ОСОБА_4, яка працює інспектором патрульної служби поліції пояснила, що 17.11.2015 року у нічний час вона у складі екіпажу перебувала на патрулюванні і знаходячись на вул. Градоначальницькій у м. Одесі побачила, що у порушення правил п.15.10 ПДР припаркувався автомобіль марки "ДЕУ". В звязку з тим, що порушення було незначним, вона підізвала водія, яким як встановила був ОСОБА_1, у якого вона перевірила надані ним документи та вказала на необхідність правильного паркування. Під час розмови з водієм вона почула від нього запах спиртного та його поведінка, яка була розкутою підтверджувала її підозру. Після цього, вона запропонувала пройти водію медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, підійшов до продуктового ларька у якому придбав пляшку пива і почав її розпивати на місці. В звязку з тим, що прибор на встановлення ступеню алкогольного спяніння перебував в автомобілі командира роти, вона повідомила про виявлений факт свого командира та при цьому звернула увагу ОСОБА_1 на те, що непотрібно вживати алкоголь. По приїзді другого патрульного автомобілю, на вимогу поліцейських водій повторно підтвердив факт відмови від проходження огляду на стан спяніння, став вести себе агресивно та відмовлявся виконувати вимоги поліцейських щодо надання документів на авто та проїзду до відділку поліції. В звязку з такою поведінкою відносно нього застосували спеціальні засоби - наручники та доставили до відділу поліції, який також розташований на цій вулиці. У відділі був складений протокол про адміністративне правопорушення та запрошені поняті, в присутності яких ОСОБА_1 підтвердив факт відмови від проходження огляду.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказали, що були запрошені в якості понятих до відділку поліції на вул. Градоначальницькій 33 та засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного спяніння, який дійсно в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного спяніння. При цьому вказали, що видимі ознаки перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння були відсутні. Ознайомившись з протоколом про адміністративне правопорушення, свідки пояснили, що протокол підписаний ними, однак при цьому вказали, що свідками того, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, як про те вказано у протоколі, вони не були.
Приймаючи рішення щодо винуватості у вчинені ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмову від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного спяніння, суддя місцевого суду послався лише на пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які він зазначив у постанові суду, підтвердили факт відмови його від проходження такого огляду, однак які фактично свідками керування ним транспортним засобом не були.
Разом з цим, суддею не було прийнято до уваги доводи ОСОБА_1 про обставини його зупинки та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Як встановлено апеляційним судом, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично спростували факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та відсутність на момент перебування в відділі поліції у нього будь-яких ознаків, які вказували на алкогольне спяніння цієї особи.
Також зазначені обставини були підтверджені свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які на протязі певного часу безпосередньо спілкувалися з ОСОБА_1 до моменту вживання ним пляшки пива і які підтвердили фактичне звернення працівників поліції до ОСОБА_1 через певний проміжок часу після його зупинки, відсутність з його боку будь яких протиправних дій, які вказували на його непокору чи порушення громадського порядку, в тому числі категорично заперечили проти наявності у ОСОБА_1 будь яких ознак алкогольного спяніння.
При цьому апеляційний суд також приймає до уваги те, що працівниками поліції фактично не був зафіксований встановлений у ході апеляційного розгляду факт керування ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння і проведення перевірки наданих ним документів через певний проміжок часу, а також ту обставину, що після нібито встановлення працівниками поліції порушення правил дорожнього руху, а саме правил паркування і перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння, працівниками поліції останньому були повернуті документи.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги те, що працівниками поліції не були залучені в якості свідків безпосередні свідки зазначених подій - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які відмовилися підтвердити як зазначили вказані свідки неправдиві на твердження працівників поліції дані - перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Встановлені вище обставини, на думку апеляційного суду свідчать про відсутність, на момент перевірки у ОСОБА_1 документів, будь яких ознак перебування його у стані алкогольного спяніння, спростовують покази працівника патрульної поліції про перебування ОСОБА_1 а такому стані та вказують на упередженість дій працівників поліції при проведені перевірки цього факту і неналежного документування обставин вчиненого, яке полягає у неотриманні відповідних пояснень від безпосередніх свідків події.
В сукупності з іншими отриманими апеляційним судом доказами, встановлені апеляційним судом обставини, свідчать про те, що розглядаючи справу, суддя суду першої інстанції визнавши фактично наявні у матеріалах справи докази достатніми для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, та безпідставно відмовивши у задоволенні клопотань про допит свідків, покази яких вказували на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, допустив неповноту та необєктивність судового розгляду, не допитав усіх можливих свідків у справі, не надав належної оцінки усім у сукупності доказам, при цьому побудував своє рішення на доказах, які не можуть слугувати беззаперечними доказами на підтвердження факту вчинення правопорушення.
Інші докази, на підтвердження винуватості особи у вчиненому правопорушенні матеріали справи не містять і у судовому засідання апеляційного суду працівником поліції ОСОБА_4 не надані.
За таких обставин, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції є помилковим, оскільки він ґрунтується не на обєктивних доказах, а на субєктивних відомостях, які в ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, вважаю, що ОСОБА_1 визнаний районним судом винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - безпідставно, оскільки його вина не доведена матеріалами справи, внаслідок їх суперечливості, а усі можливості доказування у даному конкретному випадку вичерпані.
Стаття 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає підстави для закриття провадження у справі у звязку з недоведеністю вини особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, відповідно до ст. 8 ОСОБА_7 України, «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_7 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_7 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_7 України є нормами прямої дії…».
Відповідно до ст. 62 ОСОБА_7 України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У даному конкретному випадку йдеться не про кримінальний злочин, а про адміністративне правопорушення, але, оскільки Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає таку підставу для закриття провадження у справі як недоведеність вини, вважаю за необхідне застосувати аналогію права та ст. 62 ОСОБА_7 України, як норму прямої дії.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
З урахуванням вищенаведеного, приходжу до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суддя районного суду та закриття провадження у справі в звязку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8 та ст. 62 ОСОБА_7 України, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд Одеської області,-
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.02.2016 року відносно ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за недоведеністю його вини.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_8.
_________________ Алексей из Одессы! "Горсвет" .... "Ночной дозор - всем выйти из ТЕМНОТЫ!" https://www.youtube.com/user/ActivistDK [email protected]
|