|
вроде я забыл сбросить текст судебного решения первой инстанции...
________________________________________________________________________
Справа №521/20599/15-а
Провадження №2-а/521/133/16
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року місто ОСОБА_1
Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:
головуючого судді Плавича І.В.,
при секретарі Мазинській І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, третя особа Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_1 патрульної поліції,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до інспектора 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, третя особа Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_1 патрульної поліції.
Обґрунтовуючи власну позицію та підстави звернення до суду, позивач посилався на ті обставини, що 17 грудня 2015 року керував автомобілем марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці 25 Чапаївської дивізії.
Але керований позивачем автомобіль був зупинений на вимогу патрулю та інспектором патрульної поліції було ухвалено постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 №794675.
Як пояснював позивач, себе винним він не визнає, вважає, що належним чином і у повному обсязі виконав відповідні вимоги ПДР України, порушення не допустив, з висновками інспектора не згоден, у звязку з чим звернувся з даним позовом в суд.
Позивач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_1 патрульної поліції у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Таким чином, вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявленого позову з наступних підстав.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що згідно постанови про адміністративне правопорушення серії ПС2 №794675 від 17 грудня 2015 року, ухваленої ІПП ОСОБА_3, 17 грудня 2015 року о 10 год. 50 хв. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, керував автомобілем марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці 25 Чапаївської дивізії, 8/1 в місті Одесі, здійснив перетин через суцільну лінію дорожньої розмітки 1.12., за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 122 ч.1 КУпАП.
Як встановлює п.8.5. ПДР України, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.
Згідно п.8.5.1. ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно п.8.5-1. ПДР України, дорожня розмітка застосовується відповідно до цих Правил і повинна відповідати вимогам національного стандарту. Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.
Згідно п.1.12. р.34 ПДР України, дорожня розмітка 1.12. (стоп-лінія) позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.
Стороною відповідача також представлено суду показання технічного приладу, що має функцію відеозапису, які відтворені в електронному вигляді на носії інформації (КД-диску «Ridata DVD-R 16x 4.7GD/120min», файли «20151217214821000444.mov», «20151217214830000447.mov», «20151217220457000549.mov», «20151217221032000560.mov», «20151217224838000513.mov», датовані 17 грудня 2015 року).
Пояснення та коментарі інспекторів, зафіксовані технічними приладами, містять неодноразові посилання на наявність відеофіксації правопорушення, інкримінованого ОСОБА_2 (зокрема, файл «20151217214830000447.mov», 4:12 хвилина запису, 7:22 хвилина запису, 7:26 хвилина запису; файл «20151217220457000549.mov», 01:33 хвилина запису тощо). Але при цьому відеоряд не містить підтверджень висновкам інспектора про перетин автомобілем під керуванням ОСОБА_2 через суцільну лінію дорожньої розмітки 1.12.
Відтак суд зазначає, що безпосередньо предмету позову, що розглядається в рамках даної адміністративної справи, файли не стосуються, у звязку з чим в силу ст. 69 КАС України суд не може їх прийняти як докази.
Як чітко зобовязує ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідні висновки відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про помилковість висновків інспектора Лозовського О.В., що в подальшому і явились підставою для ухвалення оскаржуваної позивачем постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 287 ч.1 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Як передбачає ст. 288 ч.1 п.3 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та скасування оскаржуваної постанови.
При цьому, згідно ст. 293 ч.1 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.
У звязку з тим, що в процесі розгляду справи суд прийшов до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушень, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП, суд вбачає обґрунтованим закрити провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 105 КАС України визначені можливі вимоги, що може містити адміністративний позов, даний перелік не є вичерпним. При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Заявляючи вимоги про визнання дій інспектора щодо складання оскаржуваної постанови та накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення незаконними, позивач не наводить нормативних вимог, що на його думку, були порушені субєктом владних повноважень. При цьому заявник не зазначає, в чому саме полягають порушення його прав з боку відповідача в рамках відповідної справи про адміністративне правопорушення з урахуванням факту оскарження самої постанови по суті.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні відповідної частини заявлених вимог.
Згідно ст. 171-2 ч.2 КАС України, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає. Але на підставі Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2015 від 08 квітня 2015 року, положення частини другої статті 171-2 КАС України визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та рекомендовано ОСОБА_4 України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Виходячи з викладеного та ураховуючи положення ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст.ст. 8, 55, 129 Конституції України, ст.ст. 8, 13 КАС України, суд приходить до висновку про забезпечення оскарження постанови суду в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 17, 69, 71, 86, 95, 98, 122, 128, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до інспектора 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, третя особа Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_1 патрульної поліції задовольнити частково.
Постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 №794675 від 17 грудня 2015 року, ухвалену ІПП 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_1 патрульної поліції ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка передбачена ст. 122 ч.1 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка передбачена ст. 122 ч.1 КУпАП закрити, у звязку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий:
_________________ Алексей из Одессы! "Горсвет" .... "Ночной дозор - всем выйти из ТЕМНОТЫ!" https://www.youtube.com/user/ActivistDK [email protected]
|
Вход
FAQ
Поиск
