Сообщение, не относящиеся к теме
Державний герб України
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 367/1384/17 Головуючий у 1-й інстанції: Карабаза Н.Ф. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції м. Києва лейтенанта поліції Шкараби Михайла Сергійовича, Управління патрульної поліції м. Києва про визнання протиправною та скасування постанови,-
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія АР №844856 від 21.02.2017, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; визнати дії інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції м. Києва лейтенанта поліції Шкараби Михайла Сергійовича відносно складання постанови у справі про адміністративне правопорушення серія АР №844856 від 21.02.2017 - протиправними.
Разом з адміністративним позовом, позивачем надано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі постанови №2 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року, у відповідності до якої за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2017 року адміністративний позов залишено без руху.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу, прийняти рішення щодо звільнення позивача від сплати судового збору, зазначеного в ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2017 року та повернути справу на розгляд до Ірпінського міського суду м. Ірпеня.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції, керуючись вимогами частини третьої статті 106 КАС України, зазначив, що позивачем надано копії документів нечитабельного тексту. Крім того, довідка Пленуму ВАС України носить рекомендаційний характер та не має вищої юридичної сили, ніж Закон України «Про судовий збір», тому позивачем всупереч частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» не сплачено судовий збір.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини третьої ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою (частина перша ст. 108 КАС України).
Натомість, залишаючи адміністративний позов без руху, судом першої інстанції не враховано, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Так, відповідно до частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Однак, Законом України «Про судовий збір» №3674-VI, який набрав чинності 1 листопада 2011 року, такі особи не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до випадків, за подання яких судовий збір не справляється.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір»» (далі - Закон №3674-VI) №2 від 23.01.2015 припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону №3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Закон №3674-VI не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (п. 1 частина третя ст. 10 Закону № 3674-VI).
Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір».
Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст.ст.287, 288 КУпАП, ст.ст.2, 3, 4 Закону України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору. КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.
Наведений правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №306/17/16-а, який в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Однак, судом першої інстанції не було враховано вказані норми чинного законодавства України.
Крім того, залишаючи адміністративний позов без руху, судом першої інстанції висунуто вимоги щодо надання копій документів з чітким відображенням тексту.
Частиною другою статті 106 КАС України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009, в ухвалі повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.
Водночас, за приписами частини четвертої ст. 11 КАС України, судом вживаються передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи (частина друга ст. 69 КАС України).
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Тобто, докази, що на думку суду першої інстанції підлягають заміні на інші з більш чітким зображенням, повинні витребовуватись при розгляді справи по суті. При цьому, судом першої інстанції повинні враховуватися положення ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист.
Однак, вказані норми чинного законодавства також не були враховані судом першої інстанції при винесенні ухвали від 06.03.2017 про залишення без руху.
Відтак, залишення судом першої інстанції адміністративного позову без руху, у зв'язку з необхідністю надання документу про сплату судового збору та копій документів з чітким відображенням тексту, є невірним.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивач подав позовну заяву без додержання вимог, встановлених статтею 106 КАС України, не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Ірпінського міського суду Київської області.
Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно з п. 3 частини першої ст. 199, п. 4 частини першої ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2017 року й направленні справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 204, 206 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2017 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: Н.М.Троян
Судді: Н.П.Бужак,
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.